Главная страница -> Переработка мусора

Системы коммунального теплоснабжения энергосбережение. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов. Строительство

В. А.Жовтянський

сб. ПРОБЛЕМЫ ОБЩЕЙ ЭНЕРГЕТИКИ (Институт общей энергетики, НАН Украины), №2, 2000 г УДК 620: 621.31

Аналізується стан виконання Комплексної державної програми енергозбереження України. Показано, що стан енергоефективності в національній економіці поступово поліпшується; проте реалізація передбачених програмою обсягів фінансування не перевищує 20%. Це свідчить, що досягнуті показники економії є результатом маловитратних заходів, які не можуть мати стійкого характеру. У зв'язку з цим доцільно внести доповнення до програми щодо механізмів стимулювання енергозбереження та інвестицій у цю сферу.

Анализируется состояние выполнения Комплексною государственной программы энергосбережения Украины. Показано, что состояние энергоэффективности в национальной экономике постепенно улучшается; однако реализация предусмотренных объемов финансирования не превышает 20%. Эго свидетельствует о том, что достигнутые показатели экономии являются результатом мало затратных мероприятий, которые не могут иметь устойчивого характера. В связи с этим целесообразно внести дополнения в программу, ориентированные на стимулирование энергосбережения и инвестиций в эту сферу.

Вступ

Стан виконання Комплексної державної програми енергозбереження України (КДПЕ) останнім часом є досить популярною дискусійною темою, зважаючи на кризовий стан як економіки у цілому, так і її серцевини — паливноенергетичного комплексу. Сама програма не визначає чітких критеріїв її виконання за винятком динаміки економії паливноенергетичних ресурсів (ПЕР), що досягається у результаті її реалізації. Оскільки реальні обсяги скорочення споживання ПЕР зумовлюються впливом багатьох чинників, то проблема вимагає спеціального дослідження. Тим більше, коли широко побутує сентенція, що скорочення використання ПЕР в Україні є результатом простих адміністративних заходів, якто відключення споживачів від електропостачання.

Основні показники КДПЕ

У табл.1 наведені основні параметри КДПЕ що до прогнозу динаміки скорочення споживання ПЕР та фінансування її виконання. Одразу слід відмітити, що останній з них є дуже далеким від прогнозованих параметрів. Наприклад, рівень централізованого фінансування, яке включає кошти державного та місцевих бюджетів і загально державного позабюджетного фонду енергозбереження, жодного року істотно не перевищив рівень 1 млн. грн. В умовах бюджетної скрути та дорогих вітчизняних кредитів Держкоменергозбереження вишукує можливості залучення для потреб енергозбереження більш дешевих зарубіжних кредитів та технічної допомоги. Прикладом може служити створення відкритого акціонерного товариства УкрЕСКО на основі залучення кредиту Європейського банку розвитку та реконструкції в обсязі 30 млн. дол. США. Є також значний досвід залучення іноземних інвестицій у цю сферу по лінії галузевих міністерств, а також залучення технічної допомоги в рамках програми ТАСІС. Тому за фінансовими показниками виконання КДПЕ спостерігається поступове зростання залучення іноземної технічної допомоги та кредитів ЄБРР. Проте навіть з урахуванням цих обставин сумарні показники виконання КДПЕ щодо фінансування з централізованих джерел не перевищують 5%, а з усіх джерел фінансування загалом — 20% (за оціночними даними Держкоменергозбереження обсяги загальних вкладень у цю сферу не перевищили 800 млн. грн. протягом дії КДПЕ).

У пропонованій публікації стан виконання КДПЕ щодо динаміки реального скорочення споживання ПЕР розглядається на основі кількох підходів, що ґрунтуються на порівнянні показників енергоефективності, характерних для макроекономічного рівня.

Таблиця 1. Основні показники, прогнозовані КДПЕ

Річні показники

1996

1997

1998

1999

2000

2001-2005

Економія ПЕР (млн.т.у.п.)

2,25

4,3

7,8

9,36

12,2

32.7

2,25*

6,55*

14,35*

23,7*

35,9*

68,6*

Обсяги фінансу

вання (млрд. грн.)

Всього

0,3

0,87

1,5

1,95

2,3

9,7

Централізовані

0,27

0,45

0,57

0,75

2,36

· - за наростаючим підсумком відносно 1995 року

Динаміка енергоємності ВВП

Одним із найбільш загальних для економіки кожної країни показників енергоефективності є енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП), яка визначається як обсяг споживання ПЕР для задоволення енергетичних виробничих і невиробничих потреб країни на одиницю ВВП [1]:

Е=Р/У, (1)

де Р — обсяг первинного споживання ПЕР, V — обсяг ВВП.

Динаміку цього показника, визначеного з використанням даних [1-3], представлено в табл. 2. Він невпинно зростав протягом 1990-96 рр. до рівня, що майже в 1,5 раза перевищив його значення у 1990 р. і лише у 1998 р. зафіксовано його відносне зменшення. Це дає підстави вважати, що в Україні мало місце подальше зростання енергоємності ВВП. Проте такий підхід є надто спрощеним.

У дійсності ж, протягом цього ж періоду внаслідок невідповідності законодавства об'єктивним умовам існування економіки рівень її тінізації зріс у межах від 15% у 1990 р. до 60% у 1998 році [4,5]. З використанням даних [5], переходячи у формулі (1) від показника V, що характеризує легальний сектор економіки, до її сумарного показника V*, отримаємо дані для енергоємності Е* сумарного ВВП, які теж представлені в табл. 2. Вони свідчать про поступове оздоровлення економіки в частині зниження її енергоємності. Отже визначальною щодо динаміки енергоємності ВВП у 90-х рр. стала тінізація економіки, що підкреслює важливість її легалізації.

Результати визначення енергоємності ВВП, показані у табл. 2, дають можливість оцінити економію споживання ПЕР в національній економіці:

?Р=РС(1-Е*С/Е*b), (2)

де верхній індекс b характеризує базовий рік, а с — поточний. В останньому рядку табл. 2 наведені результати визначення економії споживання ПЕР за цими даними по відношенню до 1995 р. — базового для КДПЕ. Вони вказують на стрімке зростання економії ПЕР, яке навіть перевищує фізичні обсяги скорочення їх споживання за даними цієї ж таблиці.

Основним недоліком оцінок за формулою (2) є та ж обставина, що й для визначення енергоємності ВВП за формулою (1), де обсяг споживання ПЕР для задоволення енергетичних виробничих і невиробничих потреб визначається на стадії їх загального виробництва в країні, а відноситься він лише до легального сектору економіки (або — у випадку використання показника V* —до розрахункового показника сумарного ВВП). Це тим більш істотно, що сам рівень тіньової економіки визначається з використанням показників енергоспоживання в країні [4]. Крім того, слід враховувати особливості економічного змісту самого показника ВВП, який за системою національних рахунків [2] включає не тільки характеристики власне виробничої діяльності, але й податки на продукти за виключенням субсидій; останні протягом тривалого періоду можуть змінюватись незалежно від власне показників енергоефективності. Разом з тим, немає підстав вважати несправедливою оцінку ?Р згідно з (2) щодо тенденцій змін енергоефективності у масштабах національної економіки.

У цілому це нагадує ситуацію навколо порівняння енергоємності ВВП України та розвинених країн [б]. Цей фактор в Україні є на порядок величини вищим відносно зазначених країн. Ця обставина зумовлюється не стільки різницею питомих витрат ПЕР на виробництво окремих видів продукції, скільки структурними особливостями національної економіки. Наприклад, на початку 90-х рр. питомі витрати ПЕР на прокат чорних металів в Україні лише на 8-10% перевищували характерні питомі показники для країн Західної Європи. Зважаючи навіть, що металургійне виробництво є типовим для економіки України, ця різниця не може пояснити розбіжність енергоємності ВВП відносно цих країн. Справа в тому, що національна економіка дуже переобтяжена енергоємними галузями промислового виробництва.

Більш об'єктивним у цьому відношенні міг би бути показник випуску, тобто вартості товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності [1,2]. Проте на нього теж поширюється більша частина застережень щодо недоліків показника ВВП для визначення економії ПЕР в масштабах економіки.

Таблиця 2. Показники, що характеризують динаміку енергоємності ВВП в Україні протягом 1990-98 рр. (вартісні показники - у цінах 1998 року)

Показник

Рік

1990

1995

1996

1997

1998

Р, млн. Т у. п.

353,0

226,3

216,6

209,6

198,8

V, млрд. грн.

252,7

121,3

109,2

105,7

• 103,9

Е, кг у.п./грн.

1,39

1,87

1,98

1,91

Е*, кг у.п./грн.

1,10

1,00

0,99

0,85

0,76

?Р, млн. т у.п.

2,1

31,3

50,1

Динаміка енергоємності випуску промислової продукції

Ще більш об'єктивним, але стосовно одного сектора легальної економіки — промислового виробництва, є показник енергоємності випуску промислової продукції Еі, визначений на основі фактичного споживання ПЕР саме на стадії виробництва цієї продукції:

Еі=Рі/Vi, (3)

де обсяг виробничого споживання ПЕР Рі визначається за даними [2], а обсяг виробництва у вартісному виразі Vi — за Статистичним бюлетенем про основні показники роботи промисловості України за відповідний рік. Вихідні дані та результати обчислень показані у табл. 3. У зв'язку з відсутністю річної звітності за 1999 рік використані дані за дев'ять місяців, які співставляються з відповідним періодом попереднього року.

Результати визначення показника Еі, що представлені у табл. З, як і дані табл. 2 щодо Е*, теж свідчать про поступове оздоровлення економіки стосовно зниження її енергоємності у промисловому секторі. Це дуже істотно, оскільки тут нині виробляється понад 40% ВВП [2].

З використанням даних щодо динаміки Еi за формулою, аналогічною до (2), можна оцінити економію споживання ПЕР, яка досягається у промисловому секторі. Ці дані приведені в останньому рядку табл. 3. Значною мірою вони можуть бути поширені і на всю економіку, зважаючи, що у промисловості використовується майже 75% від загального споживання первинних енергоресурсів.

Таблиця 3. Показники, що характеризують динаміку енергоємності випуску промислової продукції в Україні протягом 1990-99 рр. (вартісні показники - у цінах 1998 року)

Показник

Роки

1990

1995

1996

1997

1998

1999

(9 місяців)

Р1 , млн. т у.п.

325,9

186,1

168,3

160,9

148,5

105,3

100,9

млрд.грн (фактичні ціни)

58,8

73,3

75,1

82,9

100

50,1*

кг у.п./грн.

1,92

2,11

1,99

1,90

1,79

1,68*

Еi

(ціни 1998р.)

100

94,3

80*

?рi, млн. т у. п.

10,6

18,6

27,9

37,2*

* - прогнозований показник (у перерахунку на річне споживання)

Динаміка показників питомого споживання ПЕР

Найбільш об'єктивним у методичному відношенні є визначення економії ПЕР за формою статистичної звітності 11-МТП, де, власне, показники питомого споживання енергоресурсів виокремлені для основних видів продукції національної економіки у натуральних одиницях. У цьому випадку загальна економія визначається як алгебраїчна сума ??Esi показників економії для окремих видів продукції Еsi, отриманих за співвідношенням, аналогічним (2). Проте цей метод теж не повністю позбавлений впливу цінових факторів, наприклад, стосовно продукції приладобудування, для якої питомі витрати паливноенергетичних ресурсів відносяться саме до вартісних показників обсягів виробництва. Крім того, форма 11 -МТП за номенклатурою, представленій у ній, охоплює лише частину Рз споживання паливноенергетичних ресурсів у суспільному виробництві від його загальних обсягів Р*; для порівняння ці показники теж представлені у табл. 4. Нарешті, істотним недоліком подібного підходу є незавершеність в Україні переходу до наскрізних показників (тобто віднесених до товарної продукції) питомого споживання ПЕР, як це передбачено на нормативноправовому рівні [7]. Тому для багатос тадійних виробництв, наприклад, чорної металургії, проміжні витрати супутніх виробництв (кисню, ТЕЦ, тощо) не знаходять свого відображення у згаданій формі статзвітності.

Таблиця 4. Показники економії ПЕР за статистичною звітністю по формі 11 -МТП

Показник

Роки

1996

1997

1998

1999

(9 місяців)

Р*, млн. т у. п.

168,3

160,9

148,5

100,9

рs, млн. ту. п.

172,1

164,6

151,8

103,2

??Еsi , млн. ту. п.

0,48

3,30

2,54

1,88

Перспективи послідовної реалізації КДПЕ

Порівняння прогнозованих за табл.1 та оціночних фактичних показників виконання КДПЕ щодо досягнення економії ПЕР та фінансування розробок та заходів з енергозбереження за табл. 2-4 свідчить про тенденцію виконання КДПЕ за її основним показником — економії ПЕР по відношенню до базового 1995 року. Певна розбіжність щодо обсягів економії ПЕР за даними табл. 1, З і 4 є цілком прийнятною в наявних межах, зважаючи, що в табл. З характеризується ситуація стосовно лише окремого сектора економіки — промислового виробництва, а в табл. 4 — стосовно окремих видів продукції. У цілому ж, кореляція даних табл. 2 — 4 незаперечне свідчить щодо поступового зростання енергоефективності в економіці України. Часткова розбіжність результатів, крім уже згаданих пояснень, може зумовлюватись також позитивною тенденцією розширення енергоспоживання за рахунок, наприклад, кількості газифікованих населених пунктів, що створює частковий компенсуючий вплив на показники скорочення енергоспоживання у табл. 3. Зокрема, відпуск природного газу населенню протягом 1990-98 рр. зріс у межах 9,16 — 17,32 млрд. м3 [2]. Крім того, показники таблиць 3 і 4 не включають таких факторів як економію газу внаслідок встановлення лічильників газу у побутових споживачів. (Відомо, що встановлення лічильників супроводжується економією обсягів споживання газу на рівні 30%; загальна кількість встановлених лічильників протягом дії КДПЕ склала 2,3 млн. приладів).

Разом з тим, прогнозовані КДПЕ показники фінансування заходів з енергозбереження виявились надто оптимістичними і не перевищують 20%. Фактично, досягнуту економію ПЕР можна віднести переважно на рахунок організаційних та малозатратних заходів, які не можуть мати стійкого характеру у відсутність технічного переозброєння виробництва.

Це означає необхідність розвитку і запровадження механізмів стимулювання енергозбереження та інвестицій у цю сферу. Можливість їх реалізації сама залежить від підходів до економічної політики в державі [8]. ;останні програмні документи з розвитку економіки Президента та Уряду дають можливість практично зосередитись на вирішенні цієї проблеми.

За даними [2,9] щодо змін у структурі витрат у промисловості України у 1991-97рр. майже втричі зросла марна частка в цих витратах електроенергетики та ливної промисловості, сягнувши 42% матеріальних трат. При цьому слід мати на увазі, що зростання питомої ваги витрат на паливноенергетичного продукцію зумовлено трьома факторами:

змінами у власне фізичних обсягах використання продукції цього комплексу у зв'язку із загальними структурними змінами у промисловості;

змінами питомих витрат ПЕР на виробництво продукції;

відмінностями щодо індексів зростання цін.

Слід підкреслити, що відносний індекс цін виробників продукції електроенергетики і паливної промисловості склав за 1990-97 рр., відповідно, 1,394 і 1,85, як що прийняти індекс цін промислової продукції у цілому цей же період, рівний одиниці [9]. Як результат впливу згаданої сукупності факторів, складова витрат енергоресурси протягом 90-х рр. зросла у межах 6,2-18,9 відсотків, а доля прибутку, навпаки, зменшилась від 14,4 до 5,4 відсотка [2].

Отже, другою характерною особливістю структури ціни промислового виробництва є поступове істотне звуження прибутків, що відповідає тезі щодо вимивання обігових коштів в економіці, сприяючи таким чином її бартеризації та іншим негативним наслідкам з точки зору переходу до ринкових відносин. Тому функціонування економіки на нинішньому рівні її ефективності буде продукувати її негативні тенденції. Таким чином, підвищення енергоефективності всіх галузей національної економіки лежить в основі й вирішення важливої для забезпечення надійного функціонування паливноенергетичного компліксу проблеми неплатежів. Це тим більше важливо, враховуючи залежність України від імпорту енергоносіїв, яка на сьогодні стає реальним фактором її енергетичної безпеки і політичної залежності.

Для вирішення цієї проблеми у відсутність реальних кредитних ресурсів та обігових коштів у підприємств в якості джерела фінансування можуть розглядатись дані вище обсяги витрат на паливо та електроенергію складі загальних матеріальних витрат на виробництво промислової продукції. Для цього доцільно поширити на виробничу сферу механізм фінансування заходів з енергозбереження, визначений Указом Президента від 16.06.99 р. № 662 Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами , який передбачає використання для цієї мети економії коштів, що досягається в результаті запровадження заходів енергозбереження.

Мовою законодавства це означає необхідність внессеня змін до таких законів:

Про систему оподаткування — щодо створення фондів енергозбереження на підприємствах як засобу реалізації впливу держави на цю важливу для економіки проблему;

Про оподаткування прибутку підприємств — щодо пільгового оподаткування частини прибутку підприємств, отриманого в результаті ефективного використання ПЕР, як різниці їх питомих витрат у вартісному виразі в обсягах виробництва звітного року по відношенню до попереднього року;

Про енергозбереження — щодо наповнення спеціальних фондів енергозбереження звільненою від оподаткування економією коштів підприємств. В рамках цього ж законопроекту, підготовленого для внесення до Верховної Ради України, передбачається урегулювати на законодавчому рівні проведення енергетичних обстежень, включення до сфери енергозбереження постачання води та інших ресурсів приєднаними мережами, стимулювання енергозбереження методами тарифної політики.

Визначення механізмів реалізації КДПЕ дозволить наблизити її до програмного документу з енергозбереження у бюджетній сфері, яким є вже згаданий Указ Президента. Створення власних фондів енергозбереження підприємств стане дуже важливим для підприємств тепло та водопостачання, які нині позбавлені, практично, будьяких можливостей щодо вирішення проблем енергоефективності.

Передбачається також урегулювання питання щодо систематичного здійснення інноваційної діяльності у сфері енергозбереження.

Основні напрями реалізації міжгалузевих заходів з енергозбереження

Істотним фактором енергозбереження продовжує залишатись реалізація міжгалузевих заходів у цій сфері. Наприклад значний дезорганізуючий вплив на економіку має невибіркове (віяльне) відключення груп споживачів незалежно від стану їх розрахунків за спожиту електроенергію [10]. Воно є джерелом постійної соціальної напруги і, у свою чергу, призводить до значних втрат ПЕР у споживачів внаслідок неритмічності виробничих процесів. Заданими [11] протягом 1996-98 років так звані розвантажувальні заходи в електроенергетиці діяли в середньому 860 разів на рік. Внаслідок цього загальна кількість недоданої електроенергії по Україні в 1998 році склала 5,9 млрд.кВт.год., а прямі втрати ВВП легального сектору економіки по Україні внаслідок цього — 3,44% від його загального обсягу. При цьому сама електроенергетична галузь втратила прибуток в розмірі 172 млн.грн., а державний бюджет не отримав 0,5 млрд.грн. фінансових надходжень.

Для поступового вирішення проблеми нормалізації електропостачання необхідно відповідно до законів Про енергозбереження та Про електроенергетику забезпечити поступовий перехід до взаємної економічної відповідальності постачальників та споживачів електроенергії, внісши відповідні зміни до Правил користування електричною енергією . Технічною основою її реалізації могла б стати система диференційованого відмикання промислових споживачів без відключення електропостачання населених пунктів. Таким чином, проблема переноситься, фактично, у площину негарантованого забезпечення електроенергією порушників платіжної дисципліни, що дає їм певний шанс на виживання . Ця ж система дозволить стимулювати виведення платоспроможними споживачами частини потужностей у пікові години на основі застосування пільгових тарифів. Для стимулювання виведення споживачів із пікових зон електроспоживання необхідно також удосконалити зонні тарифи з метою уникнення опору енергопостачальних організацій на місцях їх запровадженню.

Значним резервом підвищення ефективності паливноенергетичного комплексу е поліпшення якості вугілля, вміст породи в якому часто сягає 50%, у 2-3 рази перевищуючи норматив. Ці понаднормативні обсяги породи створюють додаткове навантаження на транспортну систему України на рівні 4 млн. т вантажів. Неякісне вугілля призводить також до неефективної роботи генеруючих потужностей та значних перевитрат газу на підсвічування вугілля (близько 3 млрд. м3). Першопричиною проблеми були неврегульованість стосунків між колишніми Міненерго та Мінвуглепромом щодо ряду організаційних питань, недоліки тарифної політики та відсутність експресметодик контролю вмісту породи. У рамках єдиного тепер Мінпаливенерго є всі передумови для її вирішення на основі, зокрема, забезпечення експресконтролю якості вугілля та встановлення взаємної економічної відповідальності його постачальників та споживачів. Особливої уваги вимагає проблема технічного переоснащення теплових електростанцій на основі сучасних технологій.

У житловопобутовому секторі основні втрати енергоресурсів і води зумовлені, у першу чергу, відсутністю належного їх обліку. Проте численні урядові програми та постанови щодо оснащення споживачів приладами обліку ПЕР виконуються дуже повільно внаслідок відсутності механізмів їх фінансування. Доцільно передбачити стимулювання встановлення приладів обліку та регулювання енергоспоживання у цьому секторі методами тарифної політики та при визначенні населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату палива.

Висновки

Сукупність фактів свідчить про поступове підвищення енергоефективності у національній економіці. За своєю природою воно є результатом запровадження переважно маловитратних та, частково, швидкоокупних заходів з енергозбереження.

Для надання стійкого характеру поглибленню процесів підвищення енергоефективності необхідно запровадити економічні механізми стимулювання енергозбереження та інвестицій у цю сферу. В умовах відсутності бюджетних та централізованих позабюджетних коштів і дешевих вітчизняних кредитів, а також обмежених обігових коштів підприємств, для фінансування заходів з енергозбереження доцільно використати економію коштів, яка досягається у результаті запровадження енергозберігаючих заходів.

З метою активізації енергозбереження в національній економіці необхідно здійснити також сукупність заходів міжгалузевого та галузевого характеру.

Методика визначення енергоємності випуску продукції (робіт, послуг) та валового внутрішнього продукту. Наказ Держкомєнергозбереження та Мінекономіки від 22.02.2000 р. №7/19.

Статистичний щорічник України за 1998 рік/За ред. Осауленка О.Г.- К.: Техніка, 1999.- 576 с.

Розробка системи натуральних та вартісних показників ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і енергозбереження. Частина І. Розробка вартісних показників ефективності використання ПЕР на рівні країни та галузі: Звіт про НДР/№ДР 0100ІІ000236.- К.: ІЗЕ НАН України, 1999.- 47с.

Кауфман Д., Каліберда О. Тіньова економіка у динаміці постсоціалістичних країн//В кн.: Есопотіс ТгапзПіоп іп Пивзіа апа іпе л/єіу Зґаґеа ої Еигазіа. N. У. — 1996.

БазилюкА.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні.- К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1998. — 206с.

Шидловский А.К. Проблемы знергосбережения в Украине // Международная научно-практическая конфренция Региональные проблемы знергосбережения в производстве и потреблении знергии . Тез.докл. Киев, 25 - 29 октября 1999 г. - Киев: ИТТФ НАН Украины. - 1999. С.3-4.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. №786 Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві .

Жовтянский В.А. Об усовершенствовании механизмов реализации знергосбережения в Украине//Международная научно-практическая конференція Региональные проблемы знергосбережения в производстве и потреблении знергии . Тез. докл. Киев, 25 - 29 октября 1999 г. - Киев: ИТТФ НАН Украины - 1999. — С. 15- 16.

Романенко В., Калиниченко І. Зміни структури продукції// Економіка України.- 1999. - №8. - С. 35-40.

Жовтянський В. Нормативно-правові проблеми енергозбереження/В кн.: Енергетична безпека України: чинники впливу, тенденції розвитку // За ред. Ковалка М.П., Шидловського А.К., Кухаря В.П,- Київ: УЕЗ, 1998.- С. 133 - 143.

Нейман В. О. Деякі підсумки масового вимикання електроенергії в Україні // Ринок інсталяційний. — 1999.- №70.- С. 6.

Известно, что одним из основных потребителей тепловой энергии более 700 млн.Гкал/год является жилищно-коммунальный сектор, в котором жилищный фонд занимает львиную долю- порядка 500 млн. Гкал/год- 71%.

Этот же фонд основной потребитель государственных субсидий и дотаций, по существу являясь ‘черной дырой’ для государственных и муниципальных бюджетов и средств населения.

В то же время 60% этой энергии производится коммунальными предприятиями-котельными, из которых на долю котельных мощностью до 20 Гкал/час приходится 48,3% ( стр.47, табл.8-1). Таким образом около 150 млн. Гкал/год. вырабатываются мелкими котельными, половина которых работает на природном газе с расходом около 26,85 млрд. м3/год.

Как показывают расчеты и статические данные энергетическая эффективность существующей системы коммунального теплоснабжения не превышает 50%. Только повышение энергетической эффективности использования газа хотя бы то 0,9, что при нынешних энергосберегающих технологиях не вызывает технических сложностей позволит при тех же расходах газа увеличить выработку тепла коммунальными котельными более чем 1,5 газа.

Однако это возможно только при внедрении энергосберегающих технологий во все звенья системы теплоснабжения: выработка - транспортировка - распределение - потребление.

Практика энергетических обследований свидетельствует, что основные потери сосредоточены в звеньях потребления, распределения и транспортировки тепла.

Потери в этих звеньях не зависят от вида сжигаемого топлива. Потери на источнике в прямую зависят от вида топлива.

Таким образом в первую очередь должно быть выработано преорететное направление постепенной реконструкции и внедрения энергосберегающих технологий с учетом этих фактором

На диаграммах представлены сравнительные оценки энергетической эффективности систем коммунального теплоснабжения.

Как видно из этих диаграмм даже для централизованной системы при новом строительстве и реконструкции существующего жилого фонда можно существенно повысить энергетическую эффективность теплоснабжения при комплексном внедрении энергосберегающих технологий.

Сокращение потерь в звене потребления может быть достигнуто только в том случае, если потребитель будет иметь возможность сам регулировать количество потребляемого тепла и оплачивать только за тепло, которое фактически употребил по физиологическим потребностям и экономическим возможностям.

Такая возможность открывается при внедрении в новое жилое строительство, а также при реконструкции и капитальном ремонте жилого фонта поквартирной системы отопления, с индивидуальным контролем и учетом потребляемой тепловой энергии.

Применение такой технологии должно быть закреплено нормативными требованиями и экономической мотивацией потребителя в энерносбережении в том числе и за счет собственных средств, что законодательно должно быть поддержано.

Саморегулирующая система общественной вентиляции герметична.

В звене распределения между потребителями жилого дома внедрение технологии полностью автоматизированного количественно-качественного регулирования в индивидуальных тепловых пунктах, обеспечивает качество и количество тепловой энергии в точном соответствии с погодными условиями, без недотопов и перетопов и наиболее эффективное использование частотно-регулируемого электропривода.

Использование этих технологий также должно быть закреплено нормативными требованиями для нового строительства и постепенной замены при реконструкции существующих зданий жилого фонда и зданий социально- общественного назначения.

Необходимо законодательно закрепить экономический механизм заинтересованности коммунальных и эксплуатационных служб различных форм собственности и потребителей во внедрении такой технологии в том числе путем льготного кредитования и налогообложения.

Энергетическая эффективность транспортной системы теплоснабжения помимо качественного состояния тепловых сетей, в большой степени зависит от гидравлической регулировки и взаимоувязки всех тепловых вводов особенно для разветвленной сети.

Практически для технологии качественного регулирования достигнуть гидравлической увязки всех вводов не удается, особенно в системах с ИТП оборудованных элеваторными узлами, качественная работа которых зависит от располагаемого напора перед тепловым вводом. Такая технология не дает возможности обеспечить подачу количества тепла в точном соответствии с погодными условиями и правильно распределить потоки тепла между потребителями.

Температурный график, который фактически не удается поддерживать в режиме текущих погодных условий и времени, и постоянный поток теплоносителя имеют практическое значение для системы централизованного теплоснабжения на базе комбинированной выработки тепловой и электрической энергии.

Для систем теплоснабжения от коммунальных котельных в этом нет необходимости.

Поэтому повышение энергетической эффективности и уменьшение потерь можно достигнуть внедрением технологии регулирования отпуска тепла количественным методом, при постоянной температуре теплоносителя, что дает наиболее эффективное снижение затрат электроэнергии на транспортировку теплоносителя применением частотно-регулируемого электропривода, снижение потерь с уменьшением утечек теплоносителя, независимость работы системы от гидравлической увязки вводов и перераспределения потоков от располагаемого напора на вводе и точное совпадение количества отпускаемого тепла с его потреблением в режиме текущих погодных условий и времени.

Повышение энергетической эффективности количественного регулирования отпуска тепла особенно ощутима при средних температурах отопительного периода, когда в разрезе текущего времени обеспечивается равенство выработанной и потребленной энергии в соответствии с погодными условиями и количество сетевой воды циркулирующей в сетях уменьшается более чем в 2 раза.

Температурные и гидравлические графики

1. Использование этой технологии также должна быть поддержана нормативными требованиями для отопительных котельных при новом строительстве и реконструкции в системе коммунального теплоснабжения.
Потери в транспортирующих сетях также можно или полностью избежать или значительно сократить при ликвидации тепловых сетей или значительном уменьшения их протяженности. Т.е. при максимальном приближении источников тепла к потребителю.
Однако по экологическим соображениям это можно сделать только при использовании экологически чистого вида топлива, каковым является природный газ.
В топливном балансе коммунального теплоснабжения природный газ составляет около 45%, однако, энергетическая эффективность использования его при применении устаревших технологий мало чем отличается от систем теплоснабжения на угле или мазуте. Практически для полезно используемого тепла в коммунальном теплоснабжении сегодня сжигается газа почти в полтора раза больше чем требуется.
Сжигание природного газа как экологически чистого вида топлива, должно быть максимально приближено к потребителю, что позволяет минимизировать трансмиссионные и распределительные потери тепловой энергии.
Этого можно достигнуть путем широкого внедрения автономного и поквартирного теплоснабжения, позволяющих повысить энергетическую эффективность до 85% и 92% соответственно вместо существующей при централизованном 55-60%. (см.схемы энергетической эффективности систем автономного и поквартирного теплоснабжения).
При реализации программы газификации регионов России должна быть принята идеология максимальной автономизации источников коммунального теплоснабжения путем реконструкции действующих (в т.ч. и подвальных) и строительства новых полностью автоматизированных без обслуживающего персонала автономных источников тепла (крышные, встроенные, пристроенные) с количественным регулированием отпуска тепла, гармонически встаиваемых в архитектурный облик района, здания.

2. Организация автономного теплоснабжения на примере эксперименталь- ного жилого района ‘Куркино’ г.Москва (проблемы и в количестве примера решения экономических, технических, экологических, архитектурно-планировочных и организационно-правовых вопросов, руководство по проектированию автономного теплоснабжения для г.Москвы).
Как показали расчеты по проекту автономного теплоснабжения экспериментального жилого района Куркино в г.Москве, единовременные капитальные вложения на источники тепла (котельные) сокращаются почти на 30% на тепловые сети в 3,4 раза, почти на 50% уменьшается годовой расход топлива, стоимость отпускаемого тепла снижается почти в 2 раза.
При этом повышается надежность, экономическая безопасность и комфортность обеспечения теплом потребителей. Создаются условия без замораживания огромных капитальных вложений в РТС и сети, ввести в действие систему теплоснабжения к сроку и к месту ввода жилья и объектов соцкультбыта. Во многих случаях и с опережающими темпами.
Однако, это не простое уменьшение мощности источника тепловой энергии и приближение его к потребителю. Это в первую очередь возможность использования энергосберегающих технологий во всей цепочке выработки - транспортировки - распределения и потребления тепла. Переход на принципиально новую систему количественно-качественного регулирования, обеспечивающего совпадение по времени режимов выработки и потребления тепла с наименьшими потерями и затратами. В общем, этим и обеспечивается повышение энергетической эффективности автономного теплоснабжения до 0,8-0,85 против 0,5-0,55 централизованного.
И это не простое строительство мини-котельной с традиционным зданием промышленного типа из строительных конструкций или контейнера. Это органическое дополнение в архитектурный облик жилой застройки, желательно без отдельно стоящей дымовой трубы. Последнее имеет большое значение для коммерческой привлекательности жилья жилого микрорайона, в котором жильцы, как правило, не должны видеть и слышать источник теплоснабжения.
Такие решения автономного теплоснабжения могут успешно реализовываться при строительстве новых, а также при уплотнении существующих районов массовой жилой застройки г.Москвы, имеющих дефицит мощностей по источникам тепла.
Строительство автономных источников непосредственно в жилой застройке определяет высокие экологические и санитарно-гигиенические требования к используемому оборудованию, материалам и технологиям.
Экологически чистые горелки с низкой эмиссией Nох, малошумные вентиляторы и насосы со встроенным частотным регулированием отечественная промышленность не выпускает, не освоено производство надежных средств автоматического регулирования и управления, могущих обеспечить эксплуатацию без обслуживающего персонала. Ограничен типоряд котлов отечественного производства.
Указанные причины и ряд других сегодня обуславливают необходимость ориентации на оборудование импортного производства.
Кроме того в процессе реализации проектов автономного теплоснабжения отдельных жилых районов и застроек крупных жилых массивов могут быть решены вопросы резервирования системы газоснабжения сжиженным природным газом, установки хранения которого могут быть использованы как автозаправочные станции. Экологически чисты контактические установки.
После экспериментальной проверки в Куркино, вполне реально сборка автономных источников тепла на основе экологически чистых каталических установок.

3. Экспериментальное проектирование и строительство поквартирной системы теплоснабжения для многоэтажных жилых домов с применением настенных теплогенераторов с закрытой камерой сгорания (Смоленск, Серпухов, Брянск, С-Петербург, Псков, Тверь, Якутск, Белгород и др.)
инженерно-технические проблемы в том числе архитектурно-планировочные решения с учетом эвакуации дымовых газов, подачи воздуха на горение, внутридомовая газовая разводка; установка счетчика;
организационно-правовые проблемы обеспечения надежного, безопасного содержания и эксплуатации системы. Организация экспериментального полигона на базе Белгородской области.
Во многих регионах страны проявляется инициатива внедрения энергоэффективной технологии поквартирного теплоснабжения для многоэтажных жилых домов. В ряде городов Смоленск, Серпухов, Санкт-Петербург, Брянск, Тверь, Чебоксары, Якутск, Белгород и др. запроектированы, построены, проектируются жилые дома до 10 этажей с поквартирной системой теплоснабжения.

Система бесспорно позволяет использовать наиболее эффективный механизм энергосбережения в рыночных условиях:
потребитель сам определяет объем потребления энергии в зависимости от экономических возможностей и физиологических потребностей;
потребитель оплачивает только ту часть энергии, которую он фактически употребил.

Проведенные институтом расчеты и эксперименты показывают, что сегодняшний уровень платежей населения за тепло при централизованном теплоснабжении может обеспечить 100% оплату затрат поквартирного теплоснабжения даже при условии установления промышленного тарифа за газ, избавляя бюджет от ‘черной дыры’ дотаций за тепловую энергию.
Однако широкое распространение поквартирного теплоснабжения в России сдерживается пока еще недостаточным опытом проектирования, строительства таких систем с организационно-правовыми взаимоотношениями потребителя со всеми участниками проекта.
И если отсутствие нормативной базы проектирования и научно-обоснованных методов расчета может в какой-то степени компенсироваться научно-техническим потенциалом института, изучением и внедрением зарубежного опыта, которые закладываются в Технические Условия проектирования и строительства поквартирного теплоснабжения, являющихся основой разрабатываемой институтом нормативной базы, то блоку проблем организационно-правового характера, обеспечивающего в первую очередь безопасность, надежность и комфортность системы пока не уделяется должного внимания.
рвую очередь это касается вопросов осуществления надзора за безопасностью.
Известно, что Госгортехнадзор по своему статусу не осуществляет надзора за безопасностью использования газа в быту.
Ранее эту функцию несли соответствующие службы Райгазов, Горгазов, Облгазов, которые в свою очередь находились в жилищно-коммунальной сфере.
С уходом этих структур в ведение Газпрома, в жилищно-коммунальном секторе большинства субъектов федерации нарушилась система надзора за использованием газа в быту. Этого нельзя допустить при эксплуатации поквартирной системы теплоснабжения.
Не развита сеть сервисного обслуживания, отсутствует система подготовки, аттестации, акредитации сервисных центров и надзора за их работой.
Создающиеся сервисные центры за редким исключением, разбиваются на звенья: газ отдельно, теплогенератор отдельно, дымоудаление отдельно, система отопления и горячего водоснабжения отдельно, что вообще не приемлемо потребителю и не практикуется за рубежом.
Требуется очертить и юридически закрепить организационно-правовые взаимоотношения потребителя со всеми заинтересованными сторонами, в том числе его собственные обязанности и ответственность за безопасное содержание и эксплуатацию оборудования, представляющего потенциальную опасность.
Без глубокой и достаточной проработки и принятия необходимых мер, обеспечивающих безопасность, надежность и комфортность для потребителя, энергоэффективная технология поквартирного теплоснабжения может потерять свою привлекательность как это сейчас происходит в некоторых регионах с автономным теплоснабжением. Более того, эта технология может создать серьезную угрозу безопасности среды обитания человека. А если это приведет к аварийным случаям - к полному ее запрету.4. Государственная и техническая политика использования природного газа, в том числе сжиженного природного газа (СПГ) и в системе коммунального теплоснабжения, создание экономического механизма заинтересованности внедрения энергосберегающих технологий в систему коммунальной теплоэнергетики, в том числе за счет частных инвестиций и средств потребителей, позволяющих превратить систему из ‘черный дыры’ в систему без дотаций и субсидий.
Для потребителей, газификация которых затруднена из-за сложности прокладки газопроводов за рубежом широко используется технология производства, транспортировки и хранения сжиженного природного газа.
Пересмотр государственной политики использования природного газа в коммунальном теплоснабжении по передовым технологиям, позволил бы в ближайший 2-3 года изменить структуру топливного баланса в этой сфере и почти в 2 раза сократить непроизводительные потери, сгладив социальную напряженность реформирования ЖКХ.
Использование жидкого и твердого как экологически небезопасного вида топлива должно быть определено только на крупных централизованных источниках тепла.
Причем для твердого топлива возможно строительство установок газификации.
Но и в этом случае должны быть использованы вышеприведенные новые технологические решения в звене транспортировки - распределения и системах потребления тепловой энергии.
Разработка и принятие федеральных нормативов и стандартов совместно с принятием и реализацией единой технической технологической политики в области внедрения передовых технологий в коммунальное теплоснабжение и создание правового экономического механизма заинтересованности всех сторон во внедрении и использовании энергосберегающих технологий (вместо субсидий и дотаций льготные кредиты и льготное налогообложение), может перестроить коммунальное теплоснабжение из ‘черной дыры’ бюджета и средств населения в выгодной для всех бизнес.

Вывоз строительно мусора - вывоз снега. Вывоз строительного мусора бункер для мусора Перловка.

Материалы по развитию энергосбер.
Экологические характеристики тур.
Внедрение опытной технологии утилизации низкопотенциального тепла шахтных вод.
Устойчивая энергетика.
Техническая литература.

Главная страница -> Переработка мусора

Реклама