Главная страница -> Переработка мусора

Кулик м. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов. Строительство

Олег Петрович Ковалев,
Александр Владимирович Волков

АННОТАЦИЯ

Представлены сравнительные экологические характеристики энергетических установок различного типа. Показаны преимущества нетрадиционных энергетических установок. Указаны стоимости зарубежных и отечественных солнечных водонагревательных и фотоэлектрических установок и их потенциальные потребители в Приморском крае.

В сельской местности России инженерные системы централизованного теплоснабжения охватывают только около 8% домов. При централизованном теплоснабжении теплоноситель поступает в систему отопления и горячего водоснабжения от котельных иногда удаленных от потребителей на десятки километров, что приводит к большим потерям производимой теплоты (до 50%) [1]. Анализ зарубежных концепций теплоснабжения показал, что в большинстве европейских стран от централизованного отопления отказались 30...40 лет назад. Теплоснабжение зданий не только в сельской местности, но и в городах, обеспечивается автономными котельными на одно или группу зданий с короткими теплотрассами. Ориентировочная мощность тепловых потерь зданий индивидуальной застройки в России составляет 0,143 кВт на квадратный метр общей площади. Таким образом, для среднего коттеджа требуемая мощность теплоисточника достигает 50...100 кВт тепловой мощности.

Следует отметить, что качество теплоизоляции наших домов уступает зарубежным. Так, удельный расход тепловой энергии финскими домами, по данным [2], составляет 45...50 кВт.ч/(м3.год). В России, в этих же условиях (Выборг, Петрозаводск), энергопотребление составляет 80...120 кВт.ч/(м3.год).

В настоящее время АО Сибтепломаш (г. Братск) готовит к выпуску серию автоматизированных универсальных мини-котельных (табл. 1) для отопления коттеджей. Рабочее давление теплоносителя - 0,4 МПа, температура 70...95оС.

Таблица 1

Основные технические данные мини-котельной

Типоразмер котла

Производи-тельность, кВт

Отапливаемый объем, м3

Габариты котла, мм

длина

Ширина

высота

КЧМ-2М - 5

29,5

675

540

475

1070

КЧМ-2М - 6

36,0

830

650

475

1070

КЧМ-2М - 7

42,5

1000

760

475

1070

КЧМ-2М - 8

49,0

1200

870

475

1070

Цена теплового центра мощностью 50 кВт производства Финляндии составляет 23 тыс. долл. США. С учетом доставки в Россию, привязки к проекту, монтажа и наладки эта сумма достигает 38...43 тыс. долл. США.

Переход на децентрализованные системы теплоснабжения открывает новые перспективы перед использованием нетрадиционных возобновляемых источников энергии. Преимуществом нетрадиционных энергетических установок является их экологичность. Сравнение различных типов энергетических установок, по данным [3, 17], представлено в таблице 2.

В последнее время во всем мире большое внимание уделяется охране окружающей среды. В декабре 1997 г. Россия подписала Киотский протокол и взяла на себя обязательства по сокращению выбросов СО2 и других парниковых газов.

Основную долю электрической и тепловой энергии в России, да и во всем мире производят угольные ТЭС, дающие наибольшее количество вредных выбросов (табл. 3).

С другой стороны, по данным Мирового энергетического совета (МИРЭС), запасов нефти, угля и газа, при нынешнем уровне потребления, хватит, соответственно на 40, 250 и 60 лет [5]. Недостаточные электрофикация и механизация личных подсобных хозяйств (процессов кормоприготовления, обработки участков, отопления жилых и производственных помещений, подогрева воды, приготовления пищи и т.п.) обуславливают большие затраты труда сельской семьи на эти нужды. Такие затраты в 2,5 раза превышают затраты труда в общественном секторе сельскохозяйственного производства [6]. В среднем затраты труда одной семьи на ведение личного подсобного хозяйства составляют 5,4 ч. Затраты времени только на обслуживание источников теплоты на газе и жидком топливе составляют 0,1...0,3 ч., твердом топливе - 1,5...2 ч. [7].

Таблица 2

Сопоставительные эколого-экономические показатели энергетического производства

Показатель

Угольная ГЭС

Газомазутная ГЭС

ГЭС

АЭС

Нетрадиционные источники энергии

солнечная

ветровая

геотермальная

биомасса

1. Объем вредных выбросов в атмосферу, кг/(МВт.ч)

20...25

2...15

менее1

3...10

2. Потребление свежей воды, м3/(МВт.ч)

40...60

25...35

70... 90

3. Сброс загрязненных сточных вод, м3/(МВт.ч)

0,5

0,2

до 0,5

0,02

0,01

0,1

0,2

4. Объем твердых отходов, кг/(МВт.ч)

200... 500

0,2

5. Изъятие земель, га/(МВт.ч)

1,5

0,5... 0,8

100

2,0

2...3

1...10

0,2

0,2... 0,3

6. Затраты на охрану природы, руб./кВт установленной мощности

70... 160

10...80

1,5

400

1,0

0,5... 1,0

15...20

7. Прогнозируемое увеличение себестоимости, 1 кВт.ч электроэнергии под влиянием природоохранных затрат, %

20...30

8...25

1,0

15... 40

1,0

1...3

3...10

8. Количество сбрасываемой с охлаждающей водой теплоты, ГДж/(МВт.ч)

~7500

~ 4500

7300

1500

9. Стоимость энергии, долл./(кВт.ч )

0,02... 0,04

0,025

0,1

1,0 ... 2,0

0,05... 0,1

0,01

10. Удельные капитальные вложения, долл./кВт
ФЭС
Солнечная ТЭС (LUZ)

1000... 1500

1500

2000

10000
800

1500

2000

Перечисленные причины, а также тенденция к повышению стоимости органического топлива и тарифов на электрическую и тепловую энергию, приводят к более широкому использованию возобновляемых источников энергии. Использование солнечной энергии для горячего водоснабжения в Европе выросло с начала 80-х годов на 18% [8]. Сейчас площадь остекленных коллекторов для нагрева воды составляет 23 млн. м2, а неостекленных для подогрева воды в бассейнах - 5 млн.м2. Стоимость самых простых солнечных установок горячего водоснабжения (термосифонных) во Франции составляет 8...10 тыс. франков, тогда как электроустановок той же тепловой мощности - 4...5 тыс. франков. В среднем, стоимость солнечных металлических плоских коллекторов для получения тепловой энергии составляет 350...1000 долл./м2 (включая затраты на монтаж). Ожидается, что к 2020 г. их стоимость снизится до 50...400 долл./м2 [9].

Таблица 3

Вредные выбросы при производстве энергии на традиционных ТЭС [4]

Вид вырабатываемой энергии

Вредные выбросы

SO2 ,

NOх ,

CO2 ,

Зола,

шлак, т

Тепловое заг-

рязнение, МДж

Потребление

кислорода, т

1. Электрическая энергия (на 1000 МВт.ч)

31,8

3,0

870,0

73,0

(6...8) 106

633,0

2. Тепловая энергия (на 1000 Гкал)

18,0

1,7

492

(3...4) 106

358,0

Американской компанией Heliodyne, Inc. выпускается ряд коллекторов Gobi площадью 2,24, 3,00 и 3,74 м2 при стоимости 388, 519 и 647 долл. США соответственно (данные 1998 г.). Удельная стоимость собственно коллекторов 173 долл./м2. Этой же компанией выпускаются и солнечные водонагревательные установки одноконтурные (летний вариант) и двухконтурные, которые могут работать круглый год. В комплект установки входит 1 коллектор Gobi 308 площадью 3 м2, бак-аккумулятор емкостью 240 л, насос, система контроля и управления. Стоимость одноконтурной установки - 1096 долл., двухконтурной - 1689 долл. Удельная стоимость 365,3 долл./м2 и 563 долл./м2 соответственно.

Кроме небольших установок, обеспечивающих потребности в горячей воде отдельных коттеджей, в США разработан и смонтирован ряд крупных установок (табл.4).

Таблица 4

Солнечные водонагревательные установки большой тепловой мощности

Местоположение

Год запуска

Общее теплопотребление здания, Гкал(МДж)

Теплопроизводи-тельность солнечной установки, Гкал(МДж)

Площадь солнечной установки, м2

Стоимость (с учетом монтажа), долл. США

Удельная стоимость, долл./м2

State Transportation Building (Boston MA)

1982

205(862·103)

171(0,7·106)

371,6

250000

672

University, California, Los Angeles

1984

3273(13,7·106)

1964(8,2·106)

2267

940800

415

Saint Rose Hospital,Texas

1990

378(1,58·106)

302(1,27·106)

465

145000

311,8

The Greenview Condominium Honolulu,Hawaii

1994

322(1,35·106)

209(0,876·106)

223

156000

699,5

По разработкам лаборатории нетрадиционной энергетики ИПМТ ДВО РАН [10, 11, 12] в г. Уссурийске налажен серийный выпуск солнечных водонагревательных установок. Стоимость солнечного коллектора КС-3, площадью 3 м2 составляет (в ценах на 1.10.1999 г.) 12357 руб. Стоимость солнечной водонагревательной установки площадью 24 м2 с баком-аккумулятором емкостью 2 м3 составляет 180000 руб. Сравнение с данными табл.4 показывает целесообразность развития производства солнечных водонагревательных установок на отечественных предприятиях.

Решение проблемы обеспечения потребителей горячей водой заданной температуры от гелиосистемы в условиях неравномерного поступления солнечной энергии возможно путем включения в схему дублирующего источника энергии, например, мини-котельной.

Удельный расход условного топлива в мелких котельных [10] превышает 71 кг у.т./ГДж при удельном теплопотреблении, в среднем по Дальневосточному региону, - 58,5 ГДж/(чел.год) и потреблении электроэнергии - 1570 кВт.ч/(чел.год).

Производство теплоты солнечной водонагревательной установкой в Приморском крае может достигать 3,5 ГДж/(м2·год). Таким образом, каждый квадратный метр солнечной водонагревательной установки может экономить в год до 200...250 кг у.т.

В общем случае, экономию органического топлива за счет использования солнечной энергии в (кг/год) можно рассчитать по выражению

где Q - суммарное количество теплоты, выработанное солнечной водонагревательной установкой за год, ГДж/год; hзам - КПД замещаемого источника теплоты; Qн - низшая теплота сгорания органического топлива, кДж/кг.

Потенциал потребителей солнечных водонагревательных установок в Приморском крае довольно высок. В крае насчитывается (по данным на 1.12.1999 г.) 140816 индивидуальных домов, 153033 дачных участков и 2525 фермерских хозяйств.

Для обеспечения горячей водой индивидуальной семьи достаточно СВНУ площадью 4...6 м2 и бак-аккумулятор емкостью 300 л; дачного участка - 2 м2; фермерского хозяйства - 15...25 м2 и бак- Суммарная потребность Приморского края в солнечных коллекторах может составить до 1 млн.м2. При этом может быть обеспечена экономия органического топлива в объеме 71000 т у.т., снижение выброса вредных веществ. Кроме этого, улучшаются социально-бытовые условия жизни населения и экономятся непроизводительные затраты труда на отопление и горячее водоснабжение.

В настоящее время электроснабжение автономных потребителей за счет фотоэлектрического преобразования солнечной энергии используется слабо и, в основном, как маломощные источники для электронной аппаратуры. Считается [15], что электроснабжение за счет солнечной энергии экономически целесообразно при суточном энергопотреблении до 4 кВт.ч. Расчеты показывают, что, в зависимости от состава семьи, времени года, наличия домашних электроприборов расход электроэнергии составляет от 0,5 до 4 кВт.ч/сут.

Освоенные отечественной промышленностью солнечные фотоэлектрические модули позволяют получить с 1 м2 при КПД = 12% до 120 кВт.ч электроэнергии в год.

Таким образом, площадь солнечных фотоэлектрических модулей для обеспечения потребностей средней семьи составит от 1,5 до 12 м2. При стоимости 10 долл. США за 1 Вт установленной мощности стоимость фотоэлектрической станции составит 2000...16000 долл. США в ценах 1999 г.

Потенциальные потребности в фотоэлектрических станциях для обеспечения электроэнергией фермерских хозяйств, индивидуальных застройщиков и дачных участков (из расчета 4 кВт.ч/сут.) могут достигнуть 35000...50000 кВт.

В США и Германии существуют и проводятся в жизнь государственные программы по использованию фотоэлектрических станций для электроснабжения автономных объектов ( миллион и сто тысяч солнечных крыш , соответственно).

Приморский край относится к благоприятным районам России по потенциальным ресурсам солнечной энергии. Практические ресурсы солнечной энергии с учетом экологических и других ограничений составляют: при получении только тепловой энергии - 16,0 млн.кВт электрической энергии - 4,9 млн.кВт [16], в то время как установленная электрическая мощность оборудования электростанций в крае по данным [18] составляет 2,7 млн.кВт. Таким образом, мощность электростанций и ресурс солнечной энергии при получении электрической величины одного порядка.

Широкое внедрение нетрадиционной энергетики в России сдерживается дороговизной и большой материалоемкостью оборудования, а также неустойчивостью внутриполитического и экономического положения. Существующее законодательство не создает стимулов для производителей и пользователей возобновляемых источников энергии. Привлечь внимание к нетрадиционным видам энергии может сеть демонстрационных установок различного назначения, а также постоянное повышение стоимости органического топлива и тарифов на электрическую и тепловую энергию, что приводит к росту конкурентоспособности возобновляемых источников энергии.

ЛИТЕРАТУРА

1. Поляков В.А. Автономное теплоснабжение // Энергетическое строительство, № 10, 1994, с. 11-14.

2. Никкинен Рейо Энергетическое сравнение систем централизованного теплоснабжения России и Финляндии // Теплоэнергетика, 1999, № 4, с. 75-78.

3. Перспективы развития альтернативной энергетики и ее воздействие на окружающую среду / В.В.Алексеев, Н.А.Рустамов, К.В.Чекарев, Л.А.Ковешников. М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1999, с. 152.

4. Благородов В.Н. Проблемы и перспективы использования нетрадиционных возобновляемых источников энергии // Энергетик, 1999, № 10, с. 16-18.

5. Долгов В.Н. Перспективы создания подземных атомных электростанций на базе корабельных технологий // Судостроение, № 5, 1999, с. 32-36.

6 Стребков Д.С., Тихомиров А.В. Задачи энергообеспечения и энергосбережения в сельскохозяйственном производстве в условиях многоукладной экономики // Энергетическое строительство, № 8, 1994, с. 20-25.

7. Братенков В.Н., Хаванов П.А., Вэскер Л.Я. Теплоснабжение малых населенных пунктов. М.: Стройиздат, 1988, 223с.

8. Chauffe eau et piscines tirent le marche du sobairethermu // Usine non , 1998, № 2638, p 74-76.

9. Solar energy utilization on the verge of market introduction - facts and figures / Rasch W., Sanchez F., Winter C.-J // 15th Congr. World Energy Counc., Madrid, Sept. 20-25, 1992. Div. 3. Pt.1-(Madrid)- P. 279-300.

10. А.С. 1814003. Солнечный водонагреватель / Ильин А.К., Ковалев О.П., Волков А.В. Бюлл. № 17. 1993.

11. Патент 2037107. Солнечный жидкостный нагреватель / Ильин А.К., Ковалев О.П., Лощенков В.В. Бюлл. № 16, 1995.

12. Патент № 2086864. Солнечная водонагревательная установка / Ильин А.К., Ковалев О.П., Лощенков В.В. Бюлл. № 22, 1997.

13. Апполонов Ю.Е., Миклашевич И.В. О комплексном использовании нетрадиционных возобновляемых источников энергии // Энергетическое строительство, № 1, 1994. С. 15-18.

14. Смирнов П.Н., Наседкин С.П. К оценке экономической эффективности солнечных установок горячего водоснабжения // Технология судостроения, 1991, № 5. С. 86-88.

15. Солнечные фотоэлектрические системы // Возобновляемая энергия, 1997, № 1, с. 15-17.

16.Ильин А.К., Ковалев О.П. Нетрадиционная энергетика в Приморском крае: ресурсы и технические возможности. Владивосток: ДВО РАН, 1994. 40 с.

17. Reality check on renewables // ECOal, 1999. № 29, p 4-5.

18. Башаров Ю.Д., Штым А.М., Манякин Ю.И. Обоснование и выбор направления совершенствования сжигания твердого топлива на станциях АО Дальэнерго // Материалы 35 научно-технической конференции. ч.2. Владивосток: ДВГТУ, 1995. С. 51-53.

Источник

Шановний Адаме Івановичу! Шановні колеги! У своєму виступі я спинюся на окремих проблемах довгострокового розвитку ПЕК України, які не порушувалися або недостатньо, на наш погляд, висвітлені за браком часу в попередніх виступах.

Паливно-енергетичні баланси. Однією з головних причин незадовільного рівня енергетичної безпеки країни є вкрай невигідні паливно-енергетичні баланси, які Україна успадкувала від Радянського Союзу. На сьогодні частка природного газу в загальному споживанні первинних енергоресурсів в Україні становить близько 41%, що більше, ніж у 1990 році, коли цей показник становив 39%. І це в той час, коли близько 80% обсягів газу імпортуються за цінами, які, з урахуванням транспортних витрат, є наближеними або навіть вищими за європейські.

Зворотна ситуація спостерігається з вугіллям. Маючи величезні запаси конкурентоспроможного на внутрішньому ринку вугілля, Україна займає серед вуглевидобувних країн одне з останніх місць за часткою його використання.

Тому ключовою проблемою нашої енергетики є зміна структури енергоспоживання шляхом зменшення частки природного газу та збільшення частки вугілля. Дослідження, які були виконані під час розроблення проекту Енергетичної стратегії, свідчать, що за період до 2030 року є можливість зменшити частку природного газу в обсягах споживання первинних ПЕР з нинішнього 41% до 31–32%. Одночасно за певних умов в обсягах споживання ПЕР може бути підвищена частка вугілля до 32–33%, на жаль, не більше. Відносно значне зростання отримають відновлювальні джерела енергії.

Енергоефективність та енергозбереження. Цій ключовій для долі української енергетики проблемі шановні колеги вже приділили багато уваги, ними зроблені правильні висновки. Хочу лише підкреслити, що в разі збереження нинішнього рівня енергетичної ефективності Україна не має жодних перспектив збереження державності. Виконані розрахунки показали, що в разі збереження існуючого рівня енергоефективності споживання первинних ПЕР за базовим сценарієм повинно становити у 2030 році близько 860 млн т умовного палива. Це фантастична цифра. Це означає, що в цьому випадку не тільки базовий, а й навіть песимістичний cценарій розвитку економіки не буде реалізований. Економіка не витримає такого навантаження вартості енергоресурсів. Україна просто приречена різко підвищити ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів.

Аналіз і розрахунки підтверджують, що ми маємо всі можливості для поступового зниження енергоємності нашого ВВП з досягненням у 2030 році її рівня 220–240 г нафтового еквівалента на 1 долар США, що лише на 20–25% нижче середнього значення цього показника для країн Євросоюзу. Однак для досягнення таких значних результатів потрібні виважена політика та ефективні дії вищого керівництва країни.

Вугільна промисловість. Виходячи із світових тенденцій розвитку енергетики, вимог енергетичної безпеки, стратегія розвитку вугільної промисловості України до 2030 року має бути спрямована на значне збільшення обсягів видобутку вугілля. На сьогодні вугільна галузь перебуває у надзвичайно тяжкому економічному та технологічному стані.

У свідомості не лише широких верств населення, а й навіть багатьох фахівців та політиків сформувалося чітке уявлення про дуже обмежені можливості зростання вугільної галузі. На щастя, це не відповідає дійсності. Дослідження, виконані останнім часом в Інституті загальної енергетики НАН України, показали великі резерви та потенційні можливості, які має вугільна промисловість. У найближчі роки першочерговими мають стати заходи з використання наявних внутрішніх резервів, підвищення ефективності роботи шахт і розрізів. Ці заходи не потребують значних інвестицій, про які розповідав переді мною шановний Валерій Михайлович. Вони можуть бути здійснені у відносно короткі строки і дати значні результати.

До таких заходів належать:

зменшення аж до повного викорінення тіньових та посередницьких операцій;

збільшення обсягів видобутку вугілля за рахунок підвищення рівня використання виробничих потужностей (мається на увазі, що шляхом ліквідації вузьких місць при незначних капіталовкладеннях у відносно короткі строки може бути введено в дію 26–27 млн т додаткових потужностей);

покращення якості вугільної продукції;

усунення цінових диспропорцій поступовий перехід на ціни вугільної продукції, які відповідають цінам на імпортоване вугілля;

диверсифікація діяльності вугледобувних підприємств, перехід з однопродуктового на багатопродуктове виробництво (мається на увазі налагодження випуску продукції, що видобувається разом із вугіллям і вважається відходом виробництва: шахтних (кар’єрних) вод, порід відвалів шахт і збагачувальних фабрик, шахтного метану, металів тощо);

концентрація капітальних вкладень на підтримку виробничих потужностей діючих шахт і прискорення введення в експлуатацію нових потужностей з високим ступенем готовності;

дострокове закриття збиткових вугільних шахт має бути припинено до розробки нормативної бази його доцільності, виходячи з пріоритету інтересів національної економіки та енергетичної безпеки країни.

У результаті реалізації зазначених заходів видобуток вугілля може бути доведений до 97 млн т у 2010 році, до 117 млн т у 2020 році (за базовим сценарієм) і до 128 млн т у 2030 році. Ці показники суттєво вищі за відповідні показники, наведені в проекті Основних напрямів Енергетичної стратегії України на період до 2030 року.

Розвиток структури генеруючих потужностей. В умовах України для покриття базисної частини графіків електричного навантаження можуть бути використані дві конкуруючі технології — атомні електростанції та вугільні ТЕС. Варіантні розрахунки собівартості виробництва електроенергії на нових, підкреслюю, на нових сучасних АЕС та ТЕС демонструють незначну (у межах 5%) перевагу ТЕС. Оскільки за економічними показниками АЕС і ТЕС практично рівнозначні, необхідно залучати та брати до уваги також інші аргументи і показники цих технологій.

Як відомо, незаперечною перевагою атомних електростанцій є те, що вони не дають викидів пилу, окислів азоту та сірки, а головне — вуглекислого газу. Це дуже вагомо в умовах дії рамкової Конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї.

Основні негативні фактори, пов’язані з дією АЕС, також добре відомі. Це напрацювання радіоактивних відходів, які необхідно зберігати у спеціальних дорогих сховищах протягом мільйонів років; зниження рівня енергетичної безпеки внаслідок закупівлі обладнання ядерних енергетичних реакторів за кордоном; зменшення числа робочих місць в енергомашинобудівному комплексі України внаслідок закупівлі обладнання ядерних енергетичних реакторів за кордоном; труднощі погодження нових майданчиків для АЕС з місцевою владою та населенням через високий рівень його радіофобії; зменшення числа робочих місць та рівня розвитку вугільної промисловості України через суттєве зниження потреби в енергетичному вугіллі; ймовірність техногенних катастроф планетарного масштабу типу Чорнобильської; прогнозована негативна реакція європейських країн, насамперед Євросоюзу, на значний розвиток атомної енергетики в Україні.

Позитивні та негативні фактори, пов’язані з використанням вугільних ТЕС, є зворотними до факторів, перелічених для АЕС. Головним недоліком теплових електростанцій є те, що на сьогодні у світі немає ефективних технологій утилізації вуглекислого газу, який ними виробляється. Однак в умовах України на період до 2030 року та навіть на подальшу перспективу цей фактор пом’якшений тим, що згідно з Кіотським протоколом ми маємо значний запас допустимих викидів парникових газів. Усі інші фактори є позитивними, я їх не буду повторювати, це і робочі місця, і енергетична незалежність тощо, додам лише один: якщо віддавати перевагу тепловій енергетиці, то вводяться в дію дуже великі (18–20 млн кВт) надлишкові готові до роботи потужності теплових електростанцій, які зараз не використовуються, та підвищуються їхні економічні показники. Розвиток вугільної енергетики легко сприймається населенням та міжнародною спільнотою. Тому нам видається більш доцільною стратегія розвитку генеруючих потужностей Об’єднаної енергосистеми України, коли потужність атомних електростанцій підтримуватиметься в період до 2030 року на нинішньому або дещо вищому рівні, а саме 14–16 ГВт з обсягами виробництва електричної енергії близько 100 млрд кВт-год., а поступове збільшення навантаження братимуть на себе теплові електростанції.

Варіанти розвитку атомної енергетики на рівні 20 млн кВт і більше з обсягами виробництва електроенергії на них близько 150 млрд кВт-год. доцільно мати як альтернативні на випадок виникнення проблем у розвитку вугільної промисловості.

Остання проблема. Затвердження та введення в дію Енергетичної стратегії України. Пріоритетні напрями та основні показники функціонування довгострокового розвитку енергетики України повинні бути затверджені в державних документах, зокрема в Енергетичній стратегії. Україна є однією з небагатьох європейських країн, яка досі не має офіційно визначених та затверджених енергетичної політики та стратегії. Прийняти та ввести в дію стратегію розвитку енергетики вкрай необхідно з багатьох причин. Така вимога зумовлена передовсім об’єктивними чинниками. Економіка України та її паливно-енергетичний комплекс потребують документа, у якому були б визначені пріоритети і параметри їх гармонійного розвитку на довгострокову перспективу. Відсутність енергетичної політики та стратегії призводить до великих економічних втрат, які ми спостерігаємо останнім часом.

Поява такого документа відповідає вимогам міжнародних угод та зобов’язанням України. Треба враховувати зокрема, що обов’язковою умовою вступу кожної країни до Євросоюзу є наявність у неї власної енергетичної стратегії як державного документа.

Практично всі промислово розвинені країни, а також провідні країни, що пройшли шлях від централізованої до ринкової економіки, уже досить давно розробили та періодично уточнюють свої енергетичні стратегії. У 2003 році зусиллями Міністерства палива та енергетики і Національної академії наук України були розроблені та у 2004 році уточнені проект концептуальних положень Енергетичної стратегії України та сам проект Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та подальшу перспективу.

У 2005 році комісія Міністерства палива та енергетики України на основі Програми Кабінету Міністрів “Назустріч людям” та зазначених проектів розробила проект Основних напрямів Енергетичної стратегії України на період до 2030 року.

Таким чином, у країні існують всі передумови та гостра потреба у введенні в дію Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Можливими варіантами такого введення є прийняття відповідного закону України або постанови Кабінету Міністрів України.

Дякую за увагу.

Вывоз строительного мусора контейнерами и газелями: ознакомиться, быстро и качественно

Автоматизированная система контр.
О технических требованиях к волокнистым теплоизоляционным материалам в строительстве.
Центральное отопление на основе биомассы в г.
Методика расчета экономии электроэнергии в действующих осветительных установках помещений при проведении энергетического аудита.
Технология партнерства.

Главная страница -> Переработка мусора

Реклама