|
| |
|
Главная страница -> Переработка мусора
Розвиток регіональної політики енергозбереження. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов. СтроительствоМатериалы Круглого стола по проблемам централизованного теплоснабжения (Париж, 16 – 17 декабря 2002 г.) Париж, 16 – 17 декабря 2002 г. IEA создано после мирового энергетического кризиса 26 странами. В настоящее время в агентстве 30 членов, последними приняты Чехия и Южная Корея. Для изучения ситуации в других странах, не членах IEA, существует отдел численностью 15 человек. Задача агентства – помощь в обеспечении энергетической безопасности государств. Агентство не осуществляет крупных программ, не решает вопросы финансирования и инвестиций. Его функция – организация обмена опытом, доступ к информации о достижениях и ошибках. Не всегда важен опыт Германии и других развитых стран, часто важнее опыт стран, недавно прошедших переходный период. Это первый круглый стол по проблемам теплоснабжения как очень важной отрасли в бывших социалистических странах. Осенью следующего года планируется гораздо более представительная конференция по проблемам централизованного теплоснабжения и выпуск книги по лучшим проектам ЦТ. Энергетическое планирование как форма делового планирования Meredydd Evans, IEA Планирования в теплоснабжении отличается от государственного регулирования и планирования. Это не возврат к советским временам, а сочетание энергетического планирования с деловым планированием теплоснабжающих компаний. Хороший план позволяет обеспечить повышение устойчивости систем теплоснабжения и уменьшения затрат. Помогает оценить и эффективно использовать все возможности системы в увязке с экологическими и социальными вопросами. На основе теплового баланса необходимо создавать планы уменьшения затрат и программы энергетической эффективности. Они позволяют повысить энергетическую безопасность. Многие системы ЦТ бывших социалистических стран имели большой запас мощности, в них значительно снизилась подключенная нагрузка, а городские власти занимаются расширением и строительством новых котельных. В тех городах, где разрабатывались планы уменьшения затрат, ситуация с ЦТ значительно улучшилась. Деловое планирование подразумевает систематизированный подход к оценке рисков и препятствий, оценку потребителей. Он повышает вероятность делового успеха. Рыночный анализ с прогнозированием спроса позволяет создать план всех деловых аспектов теплоснабжающей компании. В переходный период, когда все быстро меняется, планирование особенно необходимо. Оно позволяет привлечь инвестиции для осуществления возможности перехода. Juri Zeman, Чехия Задача муниципального энергопланирования – определиться, как управлять рынком, включая вопросы цен, конкуренции, предложения, покрытия инвестиционных расходов, исключения ненужной конкуренции, экологии и т.д. При планировании рынок делится на несколько зон: 1. централизованное теплоснабжение; 2. чистые виды топлива; 3. другие виды топлива. В Чехии энергетическое планирование вступило в противоречие с правилами либерализации, антимонопольным законодательством и как обязательное было отменено. Но энергетическое планирование должно остаться основой муниципальной политики при решении энергетических задач. Деловое энергетическое планирование компаний включает анализ спроса, анализ затрат, прибыли и анализ вариантов. Муниципалитету приходится решать одновременно несколько противоречащих друг другу задач. Во многих случаях муниципалитет владеет теплоснабжающей компанией и заинтересован в ее развитии. В то же время есть крупные потребители тепла, финансируемые и управляемые муниципалитетом, и он заинтересован в снижении затрат, имея возможность влиять на тарифы. Существуют также политические и экологические требования. Сочетать эти разные интересы не легко, тем более в условиях, когда каждый потребитель имеет право строить свои источники даже там, где есть ЦТ. Ewaryst Hille, Польша Энергетическая экономика подвержена большому риску, т.к. требует больших инвестиционных затрат и работает в большом диапазоне изменений. Одна из задач энергопланирования – определить, кому и до какой степени следует брать на себя риски. Энергетические планы должны решать микро и макро задачи, хотя их проще было бы делать по сложившимся целям. Должно также проводиться горизонтальное энергопланирование, т.е. с делением рынка на зоны разной энергоэффективности. Венгрия – ошибки планирования привели к образованию огромных излишних мощностей. Швеция – рыночная интеграция ведет к интеграции различных энергетических систем. Компании ЦТ сами развивают и локальные теплоисточники, и используют биотопливо и т.д. В Германии компании стараются расширять бизнес, покупая другие инженерные системы или работая в нескольких городах. Интегрированные компании, как правило, частные. Игорь Башмаков,Россия В российских городах, к сожалению, обычно отсутствуют не только энергетические планы, но и энергетические балансы. На муниципальном уровне даже трудно собрать данные. Jiri Zemen Понимание структуры рынка очень важно, но какого рынка? Только при полной ясности с этими вопросами можно разрабатывать конкретные процедуры. Планированием должен быть предотвращен процесс создания новых потерянных затрат. Необходим анализ старого, чтоб не повторять ошибок. Микола Рапцун, Украина Кто должен планировать? Не все вопросы решаются на уровне муниципалитетов. Например, тарифы устанавливают правительственные регулирующие органы. Необходимо рассматривать взаимодействие между всеми заинтересованными сторонами. Геннадий Андреев, Казахстан В Советском Союзе накоплен уникальный опыт планирования развития систем теплоснабжения, созданы лучшие для своего времени системы ЦТ. В Казахстане возрождается система планирования. Создана схема перспективного развития Астаны. При разработке схемы доказана экономическая целесообразность использования в качестве основного топлива угля. Началась разработка схемы теплоснабжения Алматы. Одна из основных проблем в теплоснабжении Казахстана – созданные ранее системы работают в сегодняшних условиях неэффективно. Тарифы Marian Slifierz, Польша Сектор теплоснабжения в Польше потребляет 50% первичной энергии. При социализме в стране было 51 теплоснабжающее предприятие, стало 3000 независимых производителей. Выдано 910 лицензий на право продажи. Несмотря на это, отрасль работает очень устойчиво, практически нет случаев банкротства или отключений. Крупные ТЭЦ либо приватизированы, либо в процессе приватизации, причем предпочтение отдается стратегическим инвесторам. Тепловые сети или муниципальные или приватизированы. Малые компании, в основном, частные. При социализме средняя семья платила за отопление 20 ам. центов в месяц, и оно воспринималось практически как бесплатное. Потребители оплачивали 10-20% затрат теплоснабжающих предприятий, остальные компенсировались субсидиями. В 1990 г. после малоприятного увеличения тарифов общество находилось в шоковом состоянии. В дальнейшем инфляция постепенно уменьшилась и цены стабилизировались. В Польше муниципалитеты не обладают правом устанавливать тарифы, эту функцию осуществляет государство. Тарифы устанавливаются отдельно на выработку, транспорт и учет. Плата за мощность составляет до 30% тарифа. Реформа теплоснабжения очень сложна из-за социальных проблем. Искусство регулирования – это искусство балансирования. Отход от субсидий должен быть более плавным, т.к. сознание людей привыкло к перекрестным субсидиям. Доступ третьих сторон (газовое локальное отопление) не лучшее экономическое решение. Даже при уходе небольшого количества клиентов ЦТ обречено. Мы предлагаем разделение нагрузки с максимальным использование дешевых источников, но энергетические компании против. Из 910 теплоснабжающих компаний никто не хочет, чтобы внешние органы анализировали их затраты, они хотят основываться на потребностях клиентов. Плата за подключение к системе централизованного теплоснабжения устанавливается в 25% от суммы затрат на подключение, но обычно потребители не платят ничего, т.к. подключение новых потребителей выгодно теплоснабжающему предприятию. Dagnija Blumberga, Латвия В Латвии существует около 30 регуляторов. Каждый регулирующий орган создан примерно 25 муниципалитетами. Опыт показал, что если муниципалитеты устанавливают тарифы сами, то депутаты голосуют за тарифы в 2 раза ниже реально необходимых. В 1998 г. создан Департамент по регулированию теплоснабжения, которым утверждена методика расчета тарифов. Главный принцип тарифов – возможность нормальных деловых отношений. Дотации и субсидии в Латвии отсутствуют. Тарифы ясны и прозрачны, устанавливаются отдельно на выработку, распределение и продажу. Существует разный уровень тарифов для разных видов топлива и разной мощности систем ЦТ. Тариф для жителей на 15% выше, чем для прочих потребителей (в среднем 30 долл. США/Гкал для населения и 26 долл. США/Гкал для прочих). Тарифы фиксируются на 3 года, кроме неконтролируемых составляющих: топливо, налоги, электроэнергия. Но фактически тарифы не поднимаются с 1998 г. Игорь Башмаков В России 12500 муниципалитетов. Затраты на теплоснабжение варьируются в очень широких пределах. Обычно энергоэффективность выше там, где тарифы ниже. Торговля тепловой энергией ведется в тумане неопределенности. Должны быть решены следующие проблемы: – отмена или реструктуризация задолженности – учет – организация сектора и с точки зрения поставок, и со стороны спроса. Где найти финансирование? Только счетчики уменьшают затраты на 16% по отоплению и 67% по ГВС. ЦЭНЭФ разработал 5 механизмов стимулирования энергоэффективности. Только по государственным зданиям можно получить экономию 2,5-3 млрд руб. Нет плохих привычек, есть плохие стимулы. Надо изменить стимулы, чтобы изменились привычки людей. Инвестиции и финансирование. Роль частного сектора Ira Birnbaum, США Плохое техническое состояние системы ЦТ приводит к росту затрат на топливо, увеличению дотаций, их непроплате, ухудшению финансового состояния теплоснабжающих предприятий и дальнейшей технической деградации. Система становится экономически несостоятельной. В Молдове из 40 систем ЦТ работают только 5. Бывшие потребители ЦТ, имеющие средства, устанавливают электроотопление, менее обеспеченные ставят печи. Существование систем ЦТ возможно, если будут обеспечены свобода доступа к ним и низкая цена. Система должна работать на коммерческой основе. Это позволит привлечь финансирование и произвести улучшения. Потребуется создать определенные условия, чтоб частный сектор принес инвестиции. Необходимо, чтоб муниципалитеты политически не влияли на систему ЦТ, иначе частные инвестиции невозможны. Значительная часть системы ЦТ в Восточной Европе приватизирована, есть акционерные общества с разделением акций, начинают применяться управленческие контракты. Что помогает привлечь частный сектор без свободной цены: – определение потребителем целого дома, а не отдельных семей; – сильное продуманное участие муниципалитета, осуществляющего стратегию по привлечению инвестиций. Miroslav Maly, Чехия В Чехии весьма ограничены топливные ресурсы. Большая часть тепла вырабатывается на ТЭЦ, работающих на буром угле. В 1994 г. был утвержден Закон об энергии, определяющий условия, в которых можно вести деловую деятельность. В этом же году были отпущены цены на уголь, и на рынок пришли газовые компании. В 2000 г. рынок стал открытым. Потребитель свободен в выборе поставщика. Ему не важно, кто владелец теплоснабжающей компании, важна цена. Крупные системы централизованного теплоснабжения приватизированы компаниями из США и Западной Европы, и работают очень хорошо. В то же время некоторые компании ушли с рынка, не дождавшись высоких тарифов и большой прибыли. Одну из систем ЦТ купила компания из Великобритании, но, добившись высоких тарифов, она получила значительное снижение спроса. Иностранными фирмами были построены 2 ТЭЦ, работающие на газе, но т.к. цены на газ высокие, они не нашли потребителей по теплу и одна ТЭЦ работает только в пиковом режиме, а ТЭЦ в г. Брно стоит. Bernard Jamet, Франция Системы централизованного теплоснабжения сильно различаются в разных странах. Нет общих схем. Венгрия – одна из самых развитых стран по энергоэффективности, это видно даже по количеству ESCO. Существуют стимулы и планы, чтоб повышать энергоэффективность. Несколько ниже темпы в Чехии. Но наибольшие различия со странами бывшего СССР (кроме Прибалтики). Интересы жителей сильно отличаются от интересов производителей. Жители хотят уменьшить потребление, а производители увеличить. Если ЦТ принадлежит муниципалитету, то он является клиентом собственной системы и заинтересован уменьшить счет за тепло, т.к. снижаются затраты бюджеты. Потенциал энергоэффективности обычно выше в потреблении, чем на теплоисточниках, но бывает, что владельцы зданий не заинтересованы в его использовании, несмотря на заинтересованность жителей. Частные компании, покупая системы ЦТ, приносят лучшую организацию. Особенно крупные международные компании, но их не так много и они не могут работать везде. У частного бизнеса лучше способности собирания денег с клиентов, больше возможностей привлечения капитала для инвестиций. В то же время частные компании не хотят инвестировать в повышение энергоэффективности (особенно в потреблении). Надо увеличивать прибыль, повышать доход, используя опыт сбора денег с клиентов, либо привлекая новых клиентов. Как увеличивать продажу и повышать энергоэффективность? Ведь энергоэффективность приводит к уменьшению спроса, а эта ситуация не соответствует интересам частного сектора, что является его основным недостатком. Каков же выход? Ситуация сложная и нет простых решений. Есть идеи: если частный бизнес не инвестирует в уменьшение теплопотребления, надо под государственные гарантии использовать займы международных финансовых институтов. К управлению проектами привлекать частные фирмы. Частный оператор принесет схему управления, получая вознаграждение от результата – повышения энергоэффективности (по типу оплаты ESCO). Виктор Семенов, Россия Займы, привлекаемые через государственные структуры, используются чрезвычайно неэффективно. Это связано как с личной незаинтересованностью чиновников, так и слабой их информированностью. Можно потратить несколько лет на разъяснение сути проблемы конкретной администрации или правительству и дождаться их смены, т.е. необходимости начинать все сначала. Трудность привлечения инвестиций в уменьшении теплопотребления состоит в отсутствии механизма возврата средств, т.к. уменьшение теплопотребления приводит к уменьшению платежей. Эти затраты нельзя ввести и в тариф на тепловую энергию, т.к. они не используются на цели теплоснабжения. Необходимо повышать плату за обслуживание внутридомовых систем, разъясняя жителям, что это повышение будет компенсироваться уменьшением платы за покупное тепло. Christof van Agt, IEA Частный сектор не бросается с головой в централизованное теплоснабжение. Инвесторы, вкладывая средства, зависят от обязательности услуги. Часто говорят, что ЦТ не коммерческий сектор, но если клиент может уйти, то коммерческий. Доступ 3-х сторон – это инструмент для дисциплинирования сектора и развития коммерческих начал. Про газовый сектор раньше тоже утверждали, что доступ третьих сторон не рационален, а сейчас это массовое явление. Хорошее регулирование и создание законодательной базы позволяют улучшать систему и привлекать инвестиции. Чтоб финансирование интересовало инвестора, оно должно быть хорошо продумано. Надо понимать, что любой инвестор принимает на себя риски, он рискует многим. Потребности инвестора надо уважать и облегчать ему работу. Чрезвычайно сложен вопрос долгов, решать его трудно, но еще хуже вообще не решать. Hans Nilsson, Швеция Не надо противоставлять центральное планирование и либерализацию. Нет либерализации рынка электрической энергии, выполненной до конца. В Швеции, Германии цены на электроэнергию уменьшились, но часть электростанций закрылась, запасы мощности снизились и ситуация напоминает Калифорнийскую. Либерализация нужна, но она также нуждается в планировании. Важен сам факт существования систем ЦТ, их не надо создавать, это очень хорошо для рынка. Проблемы в оптимизации. В Европе вопросы планирования перешли к органам регулирования через управление торговыми стимулами. Этот опыт идет на восток, но пока не полностью учитывает специфику. Валерий Тарлабаев, Казахстан Энергосистема Алматы в 1996 г. была продана бельгийской компании Трактебель. С 2000 г. стала муниципальной и в начале 20003 г. снова будет приватизироваться. Иностранные инвесторы сталкиваются со старым оборудованием. Бельгийские специалисты о нашем оборудовании ничего не знали и через 7 месяцев уехали. Инвестиции были только в самом начале, но т.к. тарифы более политические, чем экономические (11 долларов США/Гкал), прибыли не было, и система в конце концов была продана городу. Оборудование самортизировано на 60-70%, вкладывать в него средства не выгодно, т.к. инвестиции не изменяют тариф и не приносят прибыли. Тарифы не увязаны с экологическими требованиями. Экологические нормы ужесточились, что заставляет сжигать в городах дорогой газ вместо угля, тарифы это не учитывают, и система стала убыточной. Jacquelin Ligot, Европейский банк реконструкции и развития Теплоснабжение – приоритетная сфера деятельности банка, т.к. это повсеместная система и ключевая услуга. Она требует больших капитальных вложений, связана с экологией и реформой муниципального сектора. Препятствия к финансированию в странах бывшего СССР: – убыточность предприятий; – запутанность системы субсидий, дотаций и льгот; – политическое влияние на тарифы, их непрозрачность и необъективность; – помехи работе частного сектора. В таких условиях не многие хотят инвестировать. Реальные инвестиции направляются в те области, где теплоснабжение менее затратное, что затрудняет возврат. Необходимо улучшать менеджмент и управление компаниями, которые есть сегодня, т.к. в существующие условия другие не придут. Meredydd Evans Основной вопрос – как вознаграждать эффективность и где получить опыт правильных решений.
к.т.н. Суходоля О.М. Результатом проведення економічних та адміністративних реформ в Україні, започаткування процесу вступу України до Європейського Союзу є формування демократичних форм організації державної влади, створення умов для вільного та самостійного вибору напрямів розвитку економіки регіону, що посилює вагомість органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади у прийнятті важливих для регіону рішень. Питання підвищення ефективності використання енергоресурсів в регіоні є одним з пріоритетних завдань місцевих органів влади. Зменшення обсягів використання енергоресурсів при зростанні валової доданої вартості, що виробляється в області, розглядається як шлях до скорочення фінансових витрат на закупівлю енергоресурсів і відповідно збільшення обсягу доходів місцевих бюджетів. Регіональне управління процесами формування енергоефективної економіки Інституційні основи. На загальнодержавному рівні для координації реалізації державної політики енергозбереження створено Державний комітет України з енергозбереження. Для створення завершеної структури управління енергозбереженням в регіонах, постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.96 р. №20 “Про управління сферою енергозбереження”, передбачалось створення окремих структурних підрозділів з енергозбереження в складі обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. На жаль постанова носила рекомендаційний характер і цим було закладено управлінську помилку психологічного плану. При тому, що у 1996 році ще не сформувалась необхідна кількість людей заінтересованих у енергозбереженні, чіткого зобов’язання створити структурні підрозділи, які б розвивали цю сферу, не було прийнято. В результаті, на сьогодні в структурі держадміністрацій більшості областей формально існують підрозділи що займаються проблемами енергозбереження. Проте вони складаються з одного-двох працівників, на яких поряд з питаннями енергозбереження покладено ще ряд інших обов’язків, як правило щодо промислової політики, енергетики, житлово-комунального господарства, транспорту, зв’язку тощо. Враховуючи кризовий стан цих галузей, стан розрахунків за енергоносії та ряд інших суб’єктивних та об’єктивних факторів ці підрозділи займаються питаннями енергозбереження в останню чергу і в більшості випадків формально. Така ситуація не дозволяє на належному рівні відслідковувати зміни економічного розвитку регіонів, коригувати реалізацію регіональної політики енергозбереження, реалізацію енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері, визначати напрями зниження енергоємності виробництва в регіоні, оцінювати обсяги реального потенціалу енергозбереження на основі впровадження новітньої енергозберігаючої техніки [1]. Реалізація енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері. Фінансування енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері здійснюється з державного бюджету України у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.99 р. №2183 “Про скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами”. Підставою для виділення коштів став Указ Президента України від 16.06.1999 р. №662 “Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами , яким поставлено завдання зменшити енергоспоживання бюджетними організаціями енергетичних ресурсів на 25% до 2004 року. Для реалізації цього завдання Верховна Рада Законом України “Про державний бюджет України на 2001 рік” передбачила інвестиції на енергозбереження в державному бюджеті по статті “Міжгалузеві енергозберігаючі заходи” в обсязі 25,4 млн. гривень. На жаль, проголошені наміри у 2001 р. було виконано лише на 30% (виділено 7,6 млн. грн.). В подальшому, у державному бюджеті України на 2002 рік передбачено лише 17 млн.грн. для завершення фінансування незакінчених у 2001 році енергозберігаючих проектів (профінансовано біля 10%). Проектом державного бюджету на 2003 рік передбачено лише 7 млн.грн. Очевидним є те, що розраховувати на централізовані видатки з державного бюджету розраховувати на разі не приходиться. Подібна ситуація стосовно видатків коштів на енергозберігаючі проекти спостерігається і на рівні місцевих бюджетів. Обласні програми енергозбереження. Координація робіт з реалізації енергозберігаючих проектів підприємствами різних форм власності у регіонах здійснюється місцевими органами влади на основі обласних програм енергозбереження, які виступають як складові частини Комплексної державної програми України з енергозбереження (КДПЕ). На сьогодні у всіх областях розроблені програми енергозбереження. У програмах передбачено реалізацію енергозберігаючих заходів за галуззями, здійснення аналогічним чином фінансування цих заходів (переважно з двох джерел - з державного та місцевого бюджету та за рахунок власних коштів підприємств) та контролю за виконанням програм. Напруженість державного бюджету стосовно видатків на програми енергозбереження відобразилась у тому, що загалом за період існування КДПЕ (1997-2002) із всіх джерел можливого фінансування програми енергозбереження були профінансовані менш ніж на 20%. З різних джерел надійшло лише 1,2 млрд. грн., причому з бюджетів різних рівнів лише біля 80 млн. грн., решта власні кошти підприємств. В ряді областей за весь період існування обласних програм енергозбереження взагалі не передбачались видатки на енергозберігаючі заходи. В програмах також не було враховано можливого погіршення фінансового стану підприємств при проведенні економічних реформ, приватизації підприємств, спаду обсягів виробництва. Необхідно також врахувати, що за останні роки практично повністю змінено структуру органів виконавчої влади, і власне, галузевих міністерств які мають безпосередній вплив на управління підприємством та їх технічну політику, практично не залишилось. Значно збільшилась чисельність приватних підприємств, що створені останнім часом та ніяк не підпорядковуються відомствам. Відмічається тенденція передачі функцій організації та безпосереднього проведення відповідної галузевої політики на місцевий рівень. Таким чином значно постійно зростає роль місцевих держадміністрацій стосовно їх впливу на промислові підприємства регіону, відповідно зросли можливості та завдання регіонів у реалізації потенціалу енергозбереження держави. Стратегія формування енергоефективної економіки Отже існуюча ситуація в національній економіці, проведення адміністративної реформи потребує формування нової регіональної політики енергозбереження. Формуванню нового підходу до вирішення питань енергозбереження у керівників органів місцевої влади сприяє розуміння існуючого критичного стану житлово-комунальної сфери та забезпечення енергоресурсами бюджетної сфери. На сьогодні споживання енергоресурсів в житлово-комунальній сфері в 2-4 рази менш ефективно ніж в індустріально розвинених країнах. Причини такого стану загальновідомі: відсутність належного контролю за енергоспоживанням, через обмеженість застосування приладів обліку, недосконала тарифна політика, наявність застарілого, неефективного обладнання, незадовільний інвестиційний клімат в житлово-комунальній сфері через неврегульованість питання власності, відсутність чіткої програми розвитку цієї сфери. Формування регіональної політики енергозбереження. Зважаючи на незавершеність перехідного періоду в Україні доцільно виділити два періоди в реалізації регіональної енергозберігаючої політики [1]. На першому етапі, в найближчі 5-10 років, при збільшенні повноважень та продовженні економічного розвитку регіонів, буде спостерігатись деяке переважання контролючо-адміністративного впливу місцевих органів влади на суб’єкти господарювання регіону, на формування політики енергозабезпечення. На цей час, для подальшої реалізації потенціалу енергозбереження необхідні якісні зміни, як в системі управління сферою енергозбереження, так і механізмів її реалізації, необхідна активізація роботи у сфері енергозбереження на регіональному рівні. В основі регіональної політики на першому етапі має бути формування чіткої, дієвої вертикалі управління енергозберігаючою політикою у державі, що передбачає створення окремих структурних підрозділів держадміністрації. Це дозволить уникнути недоліків, що існують сьогодні у сфері управління енергозбереження. При наявності самостійного підрозділу в структурі держадміністрації буде створена постійність та послідовність в роботі, буде утворено механізм реального місцевих органів влади на здійснення, моніторинг та коригування енергозберігаючої політики. Успішний досвід промислово розвинутих країн показує, що широке впровадження систем управління (менеджменту) у сфері енергозбереження дає змогу отримувати економію паливно-енергетичних ресурсів за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів не менше 5 % від існуючого рівня їх споживання, що в умовах України складе близько 10 млн. т у.п. щорічно, або у вартісному еквіваленті понад 3,8 млрд. гривень. Доцільно також сформувати інституційні підстави для залучення найбільших комунальних та інших крупних підприємств регіону (особливо еколого небезпечних), наукових та комерційних фінансових установ до реалізації енергозберігаючих проектів. Світовий досвід реалізації програм енергозбереження запропонував таку організаційну структуру як Демонстраційні зони високої енергоефективності для формування ефективно діючої системи управління енергозбереженням в регіоні. Демонстраційні зони покликані створити сприятливі умови для застосування ринкових механізмів впровадження енергозберігаючої техніки і технологій на підприємствах різних форм власності, фінансування та реалізації енергозберігаючих заходів у бюджетній та комунальній сфері, пом’якшенню шкідливого впливу промисловості на екологічну ситуацію території, удосконалення нормативно-правового забезпечення енергозбереження, популяризації та розповсюдження позитивного досвіду. На першому етапі необхідно розробити механізми регіонального управління енерговикористанням для енергопостачальних компаній. Доцільне включення до обов’язків регіональних енергопостачальних компаній щодо постачання енергоносіїв також виконання перфоманс-контрактингу щодо запровадження енергозберігаючих проектів у споживачів як частину їхніх основних завдань. Такий механізм управління енерговикористання споживачів (DSM - demand side management) широко поширений у ряді промислово розвинених країн, дозволяє знизити пікові навантаження енергосистем та в деяких випадках виключити необхідність побудови нових генеруючих потужностей з одночасним підвищенням ефективності використання енергоресурсів споживачами. Необхідно активізувати роботу місцевих органів влади щодо використання відновлювальних джерел енергії поряд із місцевими видами палива, що дозволить значно знизити рівень втрат енергоносіїв при транспортуванні у віддалені райони, знизить матеріальні затрати на будівництво транспортних мереж, підвищить рівень енергозабезпечення як регіонів так і в цілому держави, підвищить конкуренцію серед виробників та постачальників енергоресурсів, що безумовно призведе до підвищення енергетичної ефективності паливно-енергетичного комплексу та зниження потреб в імпортуванні енергоресурсів. Необхідно сформувати механізми встановлення реальних цін на енергію, що є особливо важливим з точки зору використання енергоресурсів і повинно здійснюватись з належним врахуванням ринку та реальних затрат на виробництво та транспортування енергоносіїв. На першому етапі необхідно на законодавчому рівні встановити новий порядок утворення споживчих цін на паливно-енергетичні ресурси, який би базувався на принципах: встановлення цін на паливно-енергетичні ресурси на основі їх реальної вартості; заохочення постачальників наливно-енергетичних ресурсів до встановлення та реалізації енергозберігаючої техніки у споживачів; врахування у споживчих цінах енергозберігаючої складової ціни на паливно-енергетичні ресурси; коригування споживчих цін в залежності від якості паливно-енергетичних ресурсів. Економічні механізми стимулювання енергоефективності. Безперечно, будь-яку із приведених вище схем управління енергозбереженням в Україні не вдасться реалізувати без створення механізмів економічної зацікавленості в підвищенні ефективності використання енергоресурсів, які б дозволили пропонувати типові рішення для реалізації потенціалу енергозбереження на місцях, не залежно від специфіки регіону чи галузі. Необхідно визначитись із наступними шляхи залучення коштів у сферу енергозбереження: - виділення цільових коштів з державного та місцевих бюджетів для реалізації енергозберігаючих проектів в установах і організаціях, що фінансуються з відповідних бюджетів, та проектів що мають загальнодержавне значення; - створення механізму самофінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній та комунальній сфері за рахунок бюджетного фінансування, залучення приватних інвестицій з поверненням коштів за рахунок економії видатків бюджету на енергозабезпечення бюджетних та комунальних установ та організацій. - формування спеціальних фондів енергозбереження у регіонах, джерелами наповнення яких можуть служити як економічні санкції за нераціональне використання енергоресурсів, так і частини коштів від економії коштів, що досягається у результаті запровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах; - стимулювання самофінансування енергозберігаючих проектів суб’єктами господарювання через пільгове оподаткування цих проектів та надання кредитів із зниженими кредитними ставками; Для створення цільових місцевих фондів енергозбереження необхідно на законодавчому рівні визначити джерела формування таких фондів, напрями та порядок здійснення видатків. Доцільно використати існуючі механізми стимулювання енергозбереження та передбачити наповнення цих фондів, у тому числі, і, за рахунок накладання економічних санкцій за неефективне використання енергоресурсів. Ще одним джерелом формування місцевих фондів можуть бути частини коштів від економії коштів, що досягається у результаті запровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах, які отримали кредити з цих фондів. Видатки цільових фондів можуть направлятись на реалізацію енергозберігаючих заходів у бюджетній чи житлово-комунальній сфері. З цього фонду доцільно також надавати кредити підприємствам всіх форм власності для реалізації енергозберігаючих проектів. Координацію цих робіт необхідно покласти на структурні підрозділи з енергозбереження місцевих органів влади. Необхідно створити механізм фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері з використанням як коштів державного бюджету так і приватних інвестиції, з поверненням інвестицій повністю чи частково за рахунок отриманої економії паливно-енергетичних ресурсів (перфоманс-контрактинг). Суть механізму полягає запровадженні окремого коду економічної класифікації видатків на якому могли б акумулюватись кошти отримані в результаті економії видатків на енергозабезпечення отриманої в результаті реалізації енергозберігаючих заходів. В подальшому ці кошти могли б направлятись на повернення залучених інвестицій та реалізацію подальших енергозберігаючих заходів. Подібний механізм залучення інвестицій у сферу енергозбереження теж широко використовується в Канаді, США ряді Європейських країн. В ході реалізації енергозберігаючих заходів на основі перфоманс - контрактингу бюджетна установа (в особі відповідного центрального або місцевого органу влади) заключає контракт з енергосервісною компанією (ЕСКО) на проведення енергетичного обстеження і впровадження, на його основі, енергозберігаючого проекту. Згідно контракту, ЕСКО гарантує замовнику обіцяний рівень економії коштів, яка досягається в результаті втілення енергозберігаючого проекту. Для прикладу (реалізація енергозберігаючого проекту з використанням бюджетного фінансування). Держава (бюджет) згоджується фінансувати проекти, що дозволяють повернути 110% затрачених коштів, у вигляді зменшення видатків на енергозабезпечення, протягом визначеного періоду часу (протягом року). Таким чином за рік держава повертає собі вкладені у проект кошти та отримує додатковий прибуток у 10% шляхом зменшення видатків на утримання бюджетних установ. Це все - гарантована вигода для держави, що встановлюється обов’язковою для (ЕСКО), що будуть реалізовувати проект та бажають отримати фінансування. ЕСКО самостійно виявляє можливі проекти які дозволяють отримати прибуток значно більший 10% для забезпечення своєї вигоди від проекту. Тобто вся економія понад 10% буде іти на покриття витрат та прибуток ЕСКО. Отже визначаючи період реалізації проектів та відсоток додаткової вигоди від проекту держава може регулювати активність реалізації енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері. З іншої сторони такий механізм роботи дозволить активізувати процес ринкових перетворень, створить стимули для роботи та конкуренцію серед виробників енергозберігаючого обладнання, дещо звільнить державні органи виконавчої влади від господарських проблем [2]. Таким чином на першому етапі необхідно: - сформувати дієву вертикаль управління енергозберігаючою політикою у державі, що передбачає створення окремих структурних підрозділів держадміністрації. - залучити найбільші комунальні та інші крупні підприємства регіону (особливо еколого небезпечних), наукові та комерційні фінансові установи до реалізації енергозберігаючих проектів через створення Демонстраційних зон високої енергоефективності для поширення передового досвіду з питань енергозбереження. - сформувати цільові місцеві фонди енергозбереження та передбачити наповнення цих фондів, у тому числі, і, за рахунок накладання економічних санкцій за неефективне використання енергоресурсів та частини коштів від економії коштів, що досягається у результаті запровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах, які отримали кредити з цих фондів. - створити механізм фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері з використанням як коштів державного бюджету так і приватних інвестиції. - сформувати механізми встановлення реальних цін на енергію, що є особливо важливим з точки зору використання енергоресурсів і повинно здійснюватись з належним врахуванням ринку та реальних затрат на виробництво та транспортування енергоносіїв На другому етапі реалізації регіональної політики енергозбереження, на період до 2020 року, буде спостерігатись розвиток та вдосконалення роботи механізмів стимулювання енергозбереження та формування джерел фінансування проектів підвищення енергетичної ефективності. На цьому етапі, враховуючи подальший розвиток ринкових взаємовідносин, доцільно перейти від контрольно-адміністративних методів управління сферою енергозбереження до ринкових, використовуючи ту законодавчу основу, яка буде розроблена на першому етапі, та поширити, нові для України, успішно працюючі в ринкових умовах механізми реалізації енергозберігаючих проектів на основі енергетичного перфоманс-контрактингу. Необхідно буде створити механізми кредитування енергозберігаючих проектів у промисловості та суспільній сфері. Основою цих механізмів, як і для бюджетної так і комерційної сфери буде ініціатива спеціалізованих організацій (ЕСКО) та виробників енергозберігаючого обладнання і відповідні механізми, що будуть створені на законодавчому рівні. Стимулювання до застосування механізму фінансування енергозберігаючих заходів, лізингу, інших інноваційних фінансових інструментів до реалізації енергозберігаючих заходів буде реалізується через надання державою кредитів енергосервісним компаніям для реалізації енергозберігаючих проектів, наданням податкових пільг. Надання відповідних кредитів буде здійснюватись із спеціальних цільових фондів енергозбереження, які потрібно створити на першому етапі. Створення такого механізму дозволить зняти протиріччя між органами, що забезпечують надходження до державного бюджету та видатками, яке можна виразити наступним питанням: до якої межі (може безкінечно?) можна реалізовувати, ці енергозберігаючі заходи? На які заходи варто направляти отриману економію видатків? На заходи, що дозволять отримати 20%, чи 10% чи 1% економії енергоресурсів? А може краще виплатити заборговану зарплату працівникам бюджетної сфери? Вирішення цих протиріч буде здійснюватись, можливістю отримання відповідного рівня прибутків ЕСКО та виробникам енергозберігаючого обладнання при реалізації того чи іншого заходу та гарантуванні вигоди для держави. Визначаючи період реалізації проектів та відсоток гарантованої вигоди від проекту держава може регулювати активність реалізації енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері. З іншої сторони такий механізм роботи дозволить активізувати процес ринкових перетворень, створить стимули для роботи та конкуренцію серед виробників енергозберігаючого обладнання, звільнить державні органи виконавчої влади від господарських проблем. Такий механізм повністю можна використовувати і для комерційної сфери, єдиною відмінністю буде лише значне збільшення джерел фінансування енергозберігаючих проектів, адже в реалізації прибуткових проектів будуть зацікавлені і банки, як вітчизняні так і зарубіжні. Таким чином, на другому етапі, потрібно буде забезпечити: - створення, розвиток та підтримку діяльності регіональних ЕСКО через надання державою кредитів енергосервісним компаніям для реалізації енергозберігаючих проектів, наданням ЕСКО податкових пільг, застосування ними лізингових механізмів у сфері енергозбереження. - створення механізмів кредитування енергозберігаючих проектів у промисловості та суспільній сфері завдяки використанню регіональних та муніципальних фондів енергозбереження. - використання інших механізмів залучення коштів у сферу енергозбереження, використовуючи можливості органів місцевого самоврядування стосовно місцевих податків, зборів та запозичень. - поширення застосування практики добровільних угод у сфері енергозбереження між місцевими органами виконавчої влади та підприємствами регіону, особливо підприємствами монополістами; - застосування механізмів управління енерговикористанням в практику регіональних енергопостачаючих підприємств. - застосування практики державних закупівель енергозберігаючого обладнання для бюджетної сфери з боку місцевої виконавчої влади, що буде стимулювати виробників енергозберігаючого обладнання та сприяти поширенню на ринку енергозберігаючих техніки та технології, створить ринок енергозберігаючого обладнання. - формування регіональних консультаційних та інформаційних центрів енергозбереження для поширення досвіду з питань енергозбереження. Реалізація регіональних програм енергозбереження Обласні програми енергозбереження, як і загальні підходи до реалізації регіональної політики потребують деякого корегування. Необхідно переглянути обласні програми з метою відходу від існуючої структури побудови, планування та виконання програм енергозбереження. Зміни в економічній ситуації регіонів, зміна повноважень місцевих органів влади, зміна підходів у формуванні місцевих бюджетів потребує свого відображення в обласних програмах енергозбереження. Обласні програми енергозбереження, як і КДПЕ, потребують корегування у сторону чіткого визначення пріоритетів розвитку окремих енергозберігаючих техніки та технологій у всіх галузях суспільного виробництва незалежно від відомчого підпорядкування, чіткого визначення джерел фінансування розвитку та впровадження цих технологій, формування механізмів стимулювання підприємств різних галузей та відомчої підпорядкованості до впровадження згаданих технологій та створення законодавчого підгрунтя для реалізації програм енергозбереження. Для цього необхідно на першому етапі розвитку регіональної політики енергозбереження проаналізувати стан основних галузей та підприємств, що визначають економіку регіону стосовно ефективності використання енергоресурсів. Визначитись з основними змінами в структурі виробництва регіону. Визначити необхідність технічного переозброєння підприємств регіону та визначити конкретні технологічні процеси та технології які необхідно: закрити, модернізувати, впровадити нові. Цю роботу на першому етапі мають виконати місцеві наукові установи, спеціалізовані організації, самі підприємства під керівництвом окремого структурного підрозділу з енергозбереження місцевого органу виконавчої влади. На цьому ж етапі необхідно визначити потенціал енергозбереження в результаті виконання запропонованих заходів. На другому етапі реалізації регіональної політики енергозбереження, постане завдання стимулювання реалізації розроблених програм через використання запроваджених на першому етапі механізмів фінансування цих робіт. На цьому етапі доцільно широко використовувати практику державних закупок енергозберігаючого обладнання для бюджетної сфери, що буде сприяти розвитку місцевих виробників енергозберігаючого обладнання. На цьому етапі найбільшу підтримку з боку місцевих органів влади мають отримати регіональні ЕСКО, які стануть одним із основних елементів реалізації обласних програм енергозбереження. Суходоля О.М. Розвиток регіональної політики енергозбереження. Тези доповідей міжнародної науково-технічної конференції “Енергоефективність 2002”, 29-30 жовтня 2002 р., м. Київ Суходоля О.М., Кулик О. В. Перфоманс контрактинг як джерело фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері. Енергоінформ №30 серпень 2002р. Вывоз строительного мусора контейнерами и газелями: ознакомиться, быстро и качественно Киото. Президент поставил энергетиков в. Дом на семи ветрах использование возобновляемых источников энергии дает наибольший эффект в индивидуальном строительстве. Системы промышленной очистки воз. Только 7-10 процентов электроста. Главная страница -> Переработка мусора  |
