|
| |
|
Главная страница -> Переработка мусора
Развитие альтернативной энергети. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов. СтроительствоЦей Закон регулює відносини, пов’язані з використанням паливно-енергетичних ресурсів підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами, і спрямований на забезпечення їх ефективного використання. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) альтернативні джерела енергії - поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або виникають періодично у довкіллі; 2) використання паливно-енергетичних ресурсів — дії, пов’язані з видобуванням, виробництвом, переробкою, перетворенням, транспортуванням, зберіганням, розподілом, а також споживанням всіх видів паливно-енергетичних ресурсів; 3) державна експертиза ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів — установлення відповідності об’єктів експертизи вимогам нормативних документів з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; 4) енергетичне маркування — зазначення за допомогою інформаційної енергетичної етикетки рівня ефективності споживання технологіями, продукцією, матеріалами, обладнання, будівлями (спорудами) паливно-енергетичних ресурсів (клас енергоефективності); 5) енергетичний аудит — обстеження з метою виявлення можливостей підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів для розроблення рекомендацій щодо їх реалізації; 6) енергетичний менеджмент — система управління, спрямована на забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; 7) енергоефективні продукція, технологія, обладнання — продукція, метод і засіб її виробництва, що забезпечують більш ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів порівняно з іншими варіантами їх використання або виробництва продукції однакового споживчого рівня чи з аналогічними техніко-економічними показниками; 8) ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів — досягнення мінімального технічно можливого та економічно доцільного рівня витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві; 9) марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів — неодноразове, без виробничої або технологічної потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електричного і теплового устаткування, систематична втрата палива та енергії, спричинена його несправністю, недотримання вимог нормативної та проектної документації у будівництві, що призводить до втрат теплової енергії в опалювальний сезон (вид неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів); 10) неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів — прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів під час їх використання та/або використання зазначених ресурсів понад показники енергоефективності; 11) нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів — визначення і затвердження в установленому порядку максимальної величини витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції, роботи, послуги (норма питомих витрат) для даного виду виробництва, технологічного процесу; 12) об’єкт державної експертизи з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів — продукція, технології, обладнання, документація, матеріали, споруди, які згідно із законодавством підлягають обов’язковій державній експертизі ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; 13) паливно-енергетичні ресурси — всі види палива і енергії, продукти їх переробки та перетворення, які використовуються в суспільному виробництві; 14) показник витрат паливно-енергетичних ресурсів (показник енергоефективності) — абсолютна або питома величина витрат паливно-енергетичних ресурсів, встановлена національними стандартами, а до введення в дію таких стандартів — технологічними регламентами, паспортними даними обладнання та нормами питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів; 15) прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів — втрати паливно-енергетичних ресурсів поза технологічними процесами. Розділ II. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ Стаття 2. Державна політика у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. Державне регулювання діяльності у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів здійснюється шляхом створення системи нормативно-правових актів та нормативних документів у цій сфері, встановлення контролю за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів та відповідальності за їх неефективне використання. Державне регулювання у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. 2. Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в межах визначених законами України повноважень реалізують державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Стаття 3. Основні завдання спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. Основними завданнями спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів є: 1) реалізація єдиної державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та енергозбереження; 2) забезпечення збільшення частки альтернативних видів палива у паливно-енергетичному балансі; 3) створення системи моніторингу використання паливно-енергетичних ресурсів та забезпечення впровадження на всій території України єдиної форми звітності щодо використання паливно-енергетичних ресурсів; 4) здійснення контролю за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів; 5) створення єдиної системи нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві; 6) організація і проведення державної експертизи ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; 7) організація навчання і проведення атестації посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням паливно-енергетичних ресурсів; 8) розроблення і впровадження єдиної системи національних стандартів у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. 2. Рішення спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, прийняті в межах його повноважень, є обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Стаття 4. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. До повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів належать: 1) виконання завдань єдиної державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у галузях національної економіки; 2) забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у галузях національної економіки згідно з принципами державної політики у цій сфері; 3) розроблення галузевих програм з питань забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; 4) складання у встановленому порядку галузевих паливно-енергетичних балансів підприємств, організацій та установ сфери управління; 5) розроблення галузевих стандартів у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; 6) популяризація переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у галузях національної економіки. Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів належать: 1) розроблення регіональних програм ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; 2) створення умов для збільшення частки використання альтернативних видів палива та енергії; 3) створення умов для забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у відповідних регіонах; 4) популяризація у відповідних регіонах переваг ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Стаття 6. Державний контроль у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. Державний контроль за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів і спрямований на дотримання вимог законодавства з питань забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів щодо: 1) обов’язковості обліку паливно-енергетичних ресурсів; 2) виконання державних та регіональних програм забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; 3) забезпечення досягнення показників енергоефективності; 4) енергетичного маркування; 5) впровадження енергетичного менеджменту; 6) порядку проведення енергетичного аудиту; 7) порядку проведення державної експертизи ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; 8) національних стандартів у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. 2. Державному контролю підлягають всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності. Розділ III. МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ Стаття 7. Національні стандарти та технічні регламенти у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. Національні стандарти у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів встановлюють для загального і багаторазового користування правила, настановчі вказівки або характеристики діяльності чи її результатів, що спрямовані на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у цій сфері. 2. Національні стандарти у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів розробляються у порядку, встановленому Законом України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”. 3. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів забезпечує організацію робіт із розроблення національних стандартів у цій сфері. 4. Технічні регламенти у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів розробляються у встановленому законодавством порядку. 5. Відповідність введених в обіг продукції, процесів та послуг технічним регламентам у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів є обов’язкова. Стаття 8. Система нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів 1. Система нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів є засобом забезпечення їх ефективного використання і діє до створення та впровадження системи національних стандартів щодо встановлення показників енергоефективності конкретних технологічних процесів, обладнання, робіт, послуг. 2. Нормуванню підлягають всі витрати паливно-енергетичних ресурсів на основні та допоміжні технологічні процеси вироблення продукції, виконання робіт, надання послуг незалежно від обсягу використання цих ресурсів та джерел їх постачання, за винятком виробництва сільськогосподарської продукції, для якої витрати паливно-енергетичних ресурсів безпосередньо залежать від кліматичних умов та біологічних особливостей рослин і тварин та є нестабільні та будівельно-монтажні роботи. 3. Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 4. Розроблення методик нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюють підприємства, установи та організації, що атестовані в порядку, встановленому спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Методики нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів підлягають затвердженню в установленому порядку. 5. Для підприємств, установ та організацій з річним обсягом споживання паливно-енергетичних ресурсів, що перевищує встановлений Кабінетом Міністрів України, норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів підлягають погодженню із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. 6. Контроль за дотриманням порядку нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Стаття 9. Енергетичне маркування 1. Енергетичне маркування застосовується з метою встановлення достовірної інформації про обсяг споживання відповідними технологіями, продукцією, матеріалами, обладнання, будівлями (спорудами), комерційним об’єктами нерухомості паливно-енергетичних ресурсів. 2. Порядок здійснення енергетичного маркування визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Стаття 10. Державна експертиза ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. Державна експертиза ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів є обов'язковою для об’єктів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. 2. Проведення державної експертизи ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 3. До проведення державної експертизи з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів можуть залучатися відповідні органи виконавчої влади, науково-дослідні, проектно-конструкторські та інші підприємства, установи, організації та експерти. Стаття 11. Енергетичний менеджмент 1. Енергетичний менеджмент є обов’язковий на підприємствах з річним обсягом споживання паливно-енергетичних ресурсів, що перевищує встановлений Кабінетом Міністрів України. 2. Система енергетичного менеджменту включає в себе проведення аналізу використання паливно-енергетичних ресурсів та оцінки енергетичної ефективності процесів виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), визначення резервів і розроблення та здійснення заходів щодо її підвищення, складання перспективних планів, а також стимулювання, інформування та навчання персоналу з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. 3. Система енергетичного менеджменту підприємств, установ та організацій створюється згідно з національними стандартами. Стаття 12. Енергетичний аудит 1. Проведення енергетичного аудиту є обов’язкове для суб’єктів господарювання з річним обсягом споживання паливно-енергетичних ресурсів, що перевищує встановлений Кабінетом Міністрів України, а також для суб’єктів господарювання, які отримують державну підтримку за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. 2. Енергетичний аудит може проводиться згідно з рішеннями Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, Генеральної прокуратури, Служби безпеки України, Антимонопольного комітету, Національної комісії регулювання електроенергетики та інших органів виконавчої влади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розділ IV. ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ Стаття 13. Джерела фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. Фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, державного і місцевих бюджетів, Державного фонду енергозбереження та інших не заборонених законодавством джерел. Стаття 14. Державна підтримка заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. Державна підтримка заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів надається шляхом: повного або часткового кредитування за рахунок коштів державного бюджету; повної або часткової компенсації відсотків за банківськими кредитами за рахунок коштів державного бюджету; запровадження видів заохочення для підприємств, які використовують альтернативні види палива та енергії; запровадження видів заохочення для підприємств і споживачів, які використовують альтернативні види палива та енергії, забезпечують показники споживання паливно-енергетичних ресурсів нижче визначених питомих витрат. 2. Державна підтримка заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів здійснюється в межах коштів, передбачених державним бюджетом. Стаття 15. Державний фонд енергозбереження 1. Для фінансування заходів із забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів створюється Державний фонд енергозбереження. 2. Державний фонд енергозбереження створюється у складі Державного бюджету України за рахунок: коштів, отриманих від сплати штрафних санкцій за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів; коштів, отриманих від сплати спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів за видачу документів дозвільного характеру; коштів, отриманих як підвищена плата за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів; частини коштів, отриманих від економії паливно-енергетичних ресурсів за результатами заходів, запроваджених за рахунок Державного фонду енергозбереження; добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян. 3. Порядок розподілу та використання коштів, що надходять з Державного фонду енергозбереження, визначається Кабінетом Міністрів України. Розділ V. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ Стаття 16. Відповідальність за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. За порушення вимог цього Закону адміністративну та цивільно-правову відповідальність несуть особи, винні в: неефективному використанні паливно-енергетичних ресурсів; порушенні порядку нормування, енергетичної кваліфікації, енергетичного маркування та державної експертизи ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; ухиленні від виконання або несвоєчасному виконанні рішень та приписів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. 2. Визначення складу правопорушень і порядок притягнення винних до адміністративної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення. 3. Законодавством України також може бути встановлено відповідальність за інші порушення у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. 4. Юридичні і фізичні особи повинні відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Стаття 17. Підвищена плата за неефективно використані паливно-енергетичні ресурси 1. Суб’єкти господарювання за обсяг неефективно використаних паливно-енергетичних ресурсів сплачують підвищену плату в розмірі 200 відсотків вартості паливно-енергетичних ресурсів. 2. До обсягу неефективно використаних паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується підвищена плата, не включається обсяг паливно-енергетичних ресурсів, вироблених з альтернативних видів палива та енергії. 3. Кошти, отримані як підвищена плата за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів, спрямовуються до Державного фонду енергозбереження. Розділ VI. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ Стаття 18. Міжнародне співробітництво у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів 1. Метою міжнародного співробітництва у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів є впровадження світового досвіду роботи у цій сфері. 2. Міжнародне співробітництво у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів здійснюється шляхом: укладення міжнародних договорів; участі в роботі міжнародних організацій; участі у реалізації міжнародних проектів, пов’язаних із забезпеченням ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; гармонізації технічних регламентів та національних стандартів, норм і нормативів з міжнародними стандартами, рекомендаціями і правилами щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статті 15 цього Закону, яка набирає чинності з початку нового бюджетного року. 2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про енергозбереження” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 30, ст. 283; 2005 р., № 20, ст. 278; 2006 р., № 15, ст. 126, № 22, ст. 199). 3. Доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122): 1) статтею 1033 такого змісту: “1033. Порушення, пов’язані з неефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів Порушення юридичними особами порядку нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів, енергетичного аудиту, енергетичного маркування та державної експертизи ефективного використання енергетичних ресурсів — тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п’яти до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень та приписів органу, уповноваженого накладати штрафи за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, — тягне за собою накладення штрафу в розмірі від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”; статтю 221 та частину першу статті 294 після цифр “101—103” доповнити цифрами “, 1033”; 3) абзац восьмий пункту 1 частини першої статті 255 після цифр “101—103” доповнити цифрами “, 1033”. 4. До приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Джерело:
Евгений Широков, руководитель ОО БО МАЭ Прошедший в сентябре 2002г. в Йоханесбурге Всемирный Саммит ООН по устойчивому развитию еще раз подтвердил: экологически чистая альтернативная энергетика – ключевой вопрос устойчивого развития сегодня и безопасного будущего для следующих поколений. Времени для решения этой проблемы осталось совсем не много – всего одно поколение, и мы либо решим эту проблему, либо исчезнем в результате климатической катастрофы – так считают ученые. То, что она приближается, не видят только слепые… История … До начала 20 века ситуация в Беларуси была аналогичной ситуации во всем остальном мире: то, что сейчас называется «альтернативной» энергетикой сейчас, было «безальтернативной» энергетикой в прошлом – и цивилизация была сбалансирована с биосферой, и ее функционирование не разрушало биоту, атмосферу и гидросферу. Белорусы использовали то, что бесплатно дает Бог – энергию Солнца, ветра и воды для решения повседневных нужд: помола зерна, распиловки леса, обмолота, производства сукна и т.д До начала 20 века ситуация в Беларуси была аналогичной ситуации во всем остальном мире: то, что сейчас называется «альтернативной» энергетикой сейчас, было «безальтернативной» энергетикой в прошлом – и цивилизация была сбалансирована с биосферой, и ее функционирование не разрушало биоту, атмосферу и гидросферу. Белорусы использовали то, что бесплатно дает Бог – энергию Солнца, ветра и воды для решения повседневных нужд: помола зерна, распиловки леса, обмолота, производства сукна и т.д. Устройства были стационарными и передвижными: очень широко были распространены плавучие мельницы –«водяки» и сукновальни, передвижные «ветряки». На зимовку такие «водяки» заводились в тихие затоны в стороне от фарватера. Производились они для собственных нужд и на «экспорт» – в Украину и Россию. Эти устройства не требуют сооружения плотин и не наносят вреда окружающей среде, в отличии от плотинных. Некое представление о распространении и использовании «ветряков» и «водяков» на территории Беларуси дает карта типологии устройств альтернативной энергетики (схема 1), взятая из монографии А.И.Локотко «Белорусское народное зодчество», 1991г . Схема 1. Типология устройств возобновляемой энергетики 18-19 века на территории Беларуси. Фото 1 Ветряная мельница коллективного пользования 19 века в Клецке, перенесенная из д.Залешаны и маленькая мельница «индивидуального» пользования Поэтому широко бытующее ныне мнение «о бесперспективности» развития альтернативной энергетики в Беларуси и низком природном потенциале не соответствует исторической действительности. После трагических событий начала 20 века альтернативная энергетика по –прежнему занимала ведущее место в решении проблем обеспечения жизнедеятельности белорусского общества, хотя стали появляться и первые «гиганты энергетической индустрии» ленинского плана ГОЭЛРО, соответствующие известному слогану: «Коммунизм есть Советская власть плюс электрификация всей страны…». Одновременно с их появлением стали появляться первые признаки загрязнения атмосферы, отравления воды и почвы. Индустриализация носила и носит, по мнению многих современных философов, «демонический характер», т.к. вызывает разрушение биосферы и самого человека, что подтверждается данными многочисленных научных исследований – от экологических и медицинских до социо-культурных и экономических. После Великой Отечественной этот процесс пошел еще быстрее – Беларусь превратилась в страну «большой химии», началась интенсивная добыча полезных ископаемых, нефти, энергетическая индустрия стала развиваться опережающими темпами в соответствии с пятилетними планами, литр бензина стоил 3 копейки (это исторический факт) и иногда, в «лучших традициях» плановой экономики, в конце месяца «сливался в канаву», если не был израсходован… Современность… Кончилось это довольно быстро, завершающим аккордом прозвучал Чернобыль – и вдруг выяснилось, что собственные запасы нефти почти полностью выбраны, и страна полностью зависима от поставок газа и нефти из России (где эти запасы не беспредельны – кончатся максимум через 50 лет), от альтернативной энергетики остался десяток-полтора малых ГЭС, а последствия «демонического» развития безопасной атомной энергетики стали национальной трагедией для Беларуси. При этом Беларусь не решила ни одной серьезной национальной задачи (социальной, экономической, экологической) – например, наше многоэтажное КПД-жилье, которого по-прежнему всем не хватает –каждый пятый по-прежнему «нуждается в улучшении»,- является не вполне экологичным и энергозатратным, уязвимым временным жильем (при выходе из строя любой системы жизнеобеспечения – энерго- или водоснабжения, канализации – жилье перестает быть пригодным для проживания, а первоначально нормативный срок эксплуатации «хрущевок» составлял всего 25 лет), добавьте к этому быстро стареющие сети и неясное энергетическое будущее. Треть колодезной воды еще в 1992г имела превышение по нитратам и нитратам в результате химизации несбалансированного сельского хозяйства, ситуация в городах –не намного лучше, уровень жизни народа оставляет желать лучшего– и это при том, что за последние 50 лет мы истратили около половины национальных запасов минерального сырья… Казалось бы, все ясно - надо срочно задумываться о будущем, переходить к новой парадигме экологически сбалансированной экономики, устойчивому развитию и альтернативной энергетике, как это делается в ряде стран Европы, но у нас свой путь… Например, в Концепции и Стратегии устойчивого развития РБ 1997г нет ни одной конкретной цифры о развитии альтернативной энергетики, равно как и в проекте новой «Стратегии устойчивого социально-экономического развития РБ до 2020г». Причин этому много, одна из них в том, что белорусские организации и ученые, работающие в области создания например, ветроэнергетических установок (ВЭУ) в течении нескольких десятилетий (еще при существовании БССР) так и не создали ничего работоспособного (в отличии от тракторостроителей, например), не говоря уже о конкурентоспособности белорусской продукции на мировом рынке ВЭУ, который сейчас очень динамично развивается, а лоббированием развития нетрадиционной энергетики никто, кроме общественных объединений, серьезно не занимается. Проезжая мимо Заславля – демонстрационной зоны ветроустановок «Ветромаша»– в разные годы, да и сегодня, можно было наблюдать некие экзотические устройства с пропеллерами и роторами разных типов, повторяющие западные разработки 40-50 летней давности. Они любопытны, но большинство из них показало свою бесперспективность или морально устарело много-много лет назад. Еще одна причина – «официальные данные» о ветроэнергетическом и солнечном потенциале Беларуси не вселяют оптимизм – например, средняя скорость ветра определена в 3.6 м/с, а официальное количество полных солнечных дней в году – около 30, что гораздо меньше, чем в Сочи. Однако, в реальности все не так уж и плохо – наши 3-х летние исследования показали, что есть регионы, где скорость ветра гораздо выше и при правильно выбранной площадке обеспечивает достаточно высокую экономическую эффективность ветроэнергетической установки, учитывая Постановление СМ РБ №400 от 17.04.97 о двойном тарифе за поставляемую экологически чистую энергию (правда, в настоящее время реальная плата за альтернативную энергию практически сравнялась с обычным тарифом для производства). Количество солнечной энергии достаточно, чтобы обеспечить горячее водоснабжение жилья с апреля по конец сентября. При аккумулировании солнечной энергии, рекуперации тепла при вентиляции и хорошей теплоизоляции стен жилья (сопротивление теплопередаче - около 10 вместо рекомендуемых СНиПом 2.5) –можно вообще отказаться от систем отопления или радикально снизить их мощность (горячее водоснабжение при этом будет требовать затрат энергии, но существенно более низких). Фото3 Первая промышленная ВЭУ мощностью 250 кВт около г.п.Занарочь 2001г (владелец –белорусско-немецкое общественное объединение «ЭкоДом»). Фото 4 Вторая промышленная ВЭУ мощностью 600 кВт в процессе монтажа 2002 г (там же, владелец тот же) Две реально работающие в Беларуси ВЭУ (фото3-4) устанавливались и эксплуатируются в Беларуси силами неправительственных организаций (белорусско-немецкая благотворительная общественная организация «ЭкоДом» совместно с немецкой НПО «Дома вместо Чернобыля» при научном сопровождении Белорусского отделения Международной Академии Экологии - БО МАЭ), встречая, тем не менее, сопротивление как со стороны отдельных чиновников и ведомств, так и местных «экспертов» в области «экономики и ветроэнергетики» (см. статью «Ветроэнергетическая установка в Занарочи: эффект без эффекта» в газете «Строительство и недвижимость», от 14.03.2002). Первых –энергетиков - понять можно – тут «основные генерирующие мощности» не загружены, денег хронически не хватает, а сети заставляют покупать «экологическую» электроэнергию по двойному тарифу…Хотя на практике тариф уже давно не двойной, фактически он сравнялся с тарифом для промышленности. Вторых - «экспертов» - понять сложнее. Главная мысль указанной статьи заключается в следующем: место установки выбрано неправильно (сопровождается ошибочной схемой размещения ВЭУ, и данными, мягко говоря, не соответствующими действительности), и не окупится даже через 45 лет, - но! – разработан атлас площадок под ветроэнергетические установки и банк данных по ветроэнергетическому потенциалу (непонятно откуда взявшийся, скорее всего речь идет о данных Госкомгидромета интерпретированных на основе результатов трехлетних измерений БО МАЭ в Занарочи, фото 5), а посему – «даешь лицензирование!», или на худой конец, обязательное «экспертное сопровождение» новых проектов ВЭУ! Кто будет экспертом? Неужели не ясно? Да-да, Вы угадали… И как только наши предки обходились без «экспертов» и лицензий, создавая прекрасные для своего времени устройства альтернативной энергетики во всех районах Беларуси! Реальность же сегодня такова: за 2003г только одна из указанных ВЭУ мощностью 600 кВт выработала более миллиона киловатт-часов электроэнергии, что больше, чем выработали аналогичные ВЭУ, например, под Берлином или Дрезденом, а реальный срок окупаемости капвложений составляет те же 7-8 лет, что и в Германии. Учитывая, что в Евросоюзе начато техническое перевооружение парка ВЭУ, то возникает идея: а не решить ли нам проблему ветроэнергетики в Беларуси по аналогии с проблемой автомобилизации белорусского населения, без затрат со стороны государства – т.е., просто дать возможность мелкому и среднему бизнесу ввозить и устанавливать б/у ВЭУ из Германии, Дании и др.стран? Сервис потребует создания новых рабочих мест, повысится энергетическая независимость страны – причем без инвестиций со стороны государства. Правда, надо будет подумать и о качественно новом, современном, более гибком уровне управления энергосистемой – многим это не понравится, но делать это нужно сегодня, пока тянется «газовая пауза», и о таможенных проблемах – «защита» несуществующего «отечественного производителя» может привести к большим национальным проблемам при окончании «газовой паузы». Озвучено это было на ряде международных конференций еще в 2000г, и наши российские коллеги в Ленинградской области дело уже налаживают: за вводом первой ВЭУ идет монтаж второй, в Дании демонтируется третья ВЭУ для отправки в Россию… Конечно, сегодня это не решит проблему энергоснабжения Ленинградской области, однако положит начало созданию инфраструктуры альтернативной энергетики и накоплению национального опыта использования промышленных ВЭУ. Еще одна больная тема для Беларуси - развитие солнечной энергетики для отопления и горячего водоснабжения. Тут мы сильно отстаем как от южных соседей - Украины, так и от северных -Литвы, Латвии, Эстонии, Швеции. Попытки наладить серийное производство пользующихся спросом у «экологически озабоченных» граждан солнечных коллекторов успехом у ряда предприятий пока не увенчались - в основном, из-за высокой удельной стоимости и, следовательно, больших сроков окупаемости, т.к. специальных программ поддержки для домохозяйств, внедряющих альтернативное энергообеспечение в Беларуси нет. Фото 6 Сезонный солнечный водогрейный коллектор БО МАЭ стоимостью 25 у.е. за кв.метр Фото 7 Фотоэлектрическая коллектор Siemens максимальной мощностью 1 кВт имеет площадь 9 кв.м, 13% кпд и умопомрачительную, по белоруссским меркам стоимость- несколько тысяч евро. д.Дружная, около гп Занарочь. Вместе с тем, БО МАЭ разработало солнечный водогрейный коллектор стоимостью около 25$ за кв. метр и подготовило их серийный выпуск совместно с фирмой Дровлянин , однако заказов на большие объемы так и не последовало – экономически их внедрение не стимулируется, а ментальность населения в отношении энергосбережения оставляет желать лучшего (это поправимо в скором времени – новыми ценами на энергию и коммунальными тарифами). Модули (см.фото 6 ) площадью 2 кв.метра окупаются быстро, т.к. 2 таких модуля экономят 500 кг у.т. за сезон и покрывают потребности в горячей воде семьи из 4-5 человек с апреля по сентябрь включительно. Экспериментальные конструкции были размещены на соломенных экодомах в д.Дружная и д.Куритичи. Если создать адекватные системы сезонного аккумулирования солнечной энергии под домом, в теплоизолированном фундаменте(первые эксперименты были проведены в 1997г в д.Дружная), и дополнить их системой рекуперации тепла при вентиляции, и надежной шубой, в 4 раза перекрывающей минимальные требования современных СниПов по теплоизоляции, то можно кардинально решить проблему отопления малоэтажной застройки в природно-климатических условиях Беларуси. Первые экспериментальные соломенные экодома, реализующие эти принципы и концепцию БО МАЭ (правда, без сезонного аккумулирования тепла), уже появились в Минске. Стоят они дешевле кирпичных или газосиликатных, и существенно превосходят их по потребительским качествам, прежде всего - энергоэффективности и экологичности, т.к. при их возведении использовались преимущественно природные возобновляемые материалы. Большого интереса у тех, кто должен официально заниматься проблемами снижения стоимости и энергосбережения в малоэтажной застройке в Беларуси они не вызывают, зато вызывают большой интерес в Европе и России, других странах СНГ. Это дает надежду, что Беларусь не останется в стороне от решения проблемы перехода к устойчивому развитию не только в теории, но и на практике, и внесет свой вклад в этот процесс на международном уровне. Фото 9-10 Соломенный дом в Минске – до и после отделки. Будущее… Поскольку «газовый» вопрос воспринимается населением Беларуси только в экономико-политической плоскости, у большинства сложилась парадигма «газ был и будет всегда, вопрос только в цене…». Однако, для тех, кто интересуется реальным развитием энергетической ситуации в будущем, очевидно – запасы нефти и газа исчерпаемы, и это не вопрос не столько цены, сколько времени. Большинство экспертов называют цифру 50 лет – с одной стороны, это много, а с другой – это время жизни всего одного поколения, причем цена газа, естественно, будет постоянно расти… И Запад активно готовится к ситуации, когда кончится «газовая пауза» - особенно хорошо это заметно в Германии, Дании, Швеции и др. – по количеству ветряков и солнечных батарей, децентрализации систем отопления, развитию систем сезонного аккумулирования солнечного тепла, водородной энергетики и прочего. Разрабатываются национальные стратегии и планы, издаются директивы – «12% альтернативной энергетики в энергетическом балансе Евросоюза к 2010 году», обсуждается –«30%- к 2020», прорабатываются энергетические сценарии до 2050 года. Диаграмма 1 Возможный сценарий изменения общего потребления энергоресурсов в Беларуси до 2050 года в пикоджоулях (снизу вверх): уголь и отходы, нефтепродукты; природный газ; биомасса; другие альтернативные источники. Диаграмма 2 Возможный сценарий изменения производства и потребления электроэнергии по видам топлива до 2050 года в пикоджоулях Аналогичную попытку оценить один из вероятных энергетических сценариев для Беларуси сделала группа НПО – общественная инициатива «Белая Русь», датская неправительственная организация OVE и БО МАЭ в рамках проекта ООН по содействию переходу Беларуси к устойчивому развитию на основании оценки национального потенциала развития альтернативной энергетики. Первые результаты отражены в представленных диаграммах. Реализация такого сценария потребует больших осознанных усилий и политической воли, инвестиций, научных исследований и разработок, изменения законодательства и развития международного сотрудничества – но иного пути нет, и чем раньше мы это поймем, тем меньшую плату заплатим не только за газ, но и за устойчивое будущее Беларуси. Хотелось бы, чтобы это понимали не только общественные объединения. Компания вывоз мусора в Москве Когда требуется организоать работы по вывозу строительного или бытового мусора, выбирайте компанию, владеющую собственным парком уборочной техники и имеющую все необходимые документы, регламентирующие вывоз и утилизацию мусора. Автоматизированная система коммерческого учета и оплаты энергоресурсов аскуиопэ. Газ-2008. Исд ищет финансирование для стро. Возможности и перспективы тюменской области по подготовке и реализации проектов снижения выбросов парниковых газов в рамках киотского. Наш взгляд на аскуэ 0. Главная страница -> Переработка мусора  |
